Ганнес Гейміссон

У 1984 році закінчив факультет міжнародних відносин Міжнародного університету США, Сан-Дієго, Каліфорнія, США[1].

У 1984—1986 рр. — журналіст у газеті Dagbladid-Visir.

У 1986 році — перший секретар Міністерство закордонних справ Ісландії.

У 1986—1987 рр. — перший секретар Міністерства оборони Ісландії.

У 1987—1988 рр. — перший секретар Департаменту з питань адміністрації Ісландії.

У 1988—1992 рр. — перший секретар Посольства Ісландії в Парижі.

У 1992—1995 рр. — перший секретар Посольства Ісландії в Стокгольмі.

У 1992—1995 рр. — заступник директора Департаменту оборони.

У 1995 року — консультант.

У 1995—1996 рр. — заступник директора Департаменту оборони.

У 1996—1997 рр. — радник політичного відділу. Відповідальний за співпрацю Північних країн і Ради держав Балтійського моря.

У 1997 — Міністр-радник.

У 1997—1999 рр. — тимчасовий повірений у справах Посольства Ісландії в Гельсінкі. Перший ісландський дипломат з резиденцією в Гельсінкі.

У 1999—2003 рр. — Директор Департаменту інформації, з питань культури та консульських зв'язків Міністерства закордонних справ Ісландії.

У 2003—2005 рр. — Генеральний консул Ісландії в Нью-Йорку.

У 2005—2009 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Ісландії у Фінляндії[2] та в Україні, Естонії, Латвії[3], Литві[4] за сумісництвом.

12.10.2006 року — вручив вірчі грамоти Президенту України Вікторові Ющенку[5].

У 2009—2013 рр. — Посол Дирекції з торгово-економічних питань.

З 2013 року — Надзвичайний і Повноважний Посол Ісландії в Токіо, на Філіппінах за сумісництвом.

Станом на березень 2018-го — керівник департаменту протоколу Міністерства зовнішніх справ Ісландії.[6]