Ганс-Ульріх Бак

Ганс-Ульріх Бек (нім. Hans-Ulrich Back; 26 серпня 1896, Саарбрюкен 14 лютого 1976, Гаген) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ганс-Ульріх Бак
нім. Hans-Ulrich Back
Народився 26 серпня 1896(1896-08-26)
Саарбрюккен, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 14 лютого 1976(1976-02-14) (79 років)
Гаген, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Галліполійська зірка
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

Син прусського генерал-майора Ульріха Бака. 4 серпня1914 року поступив на службу фанен-юнкером у Османську армію, в жовтні того ж року перейшов у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. В лютому 1919 року вступив у фрайкор, згодом — у рейхсвер, проте 30 червня 1920 року був відправлений у відставку у зв'язку із скороченням чисельності збройних сил. Після цього поступив на службу в поліцію Ганновера. З 6 грудня 1934 по 22 січня 1935 року проходив спеціальний курс тактичної підготовки в поліцейському училищі Потсдама. В середині жовтня 1935 року поступив на службу у вермахт.

Учасник Французької кампанії. З 26 серпня 1940 по 19 липня 1942 року — командир 304-го стрілецького полку, після чого був відправлений у резерв. З 15 вересня 1942 по 1 листопада 1943 року — командир 11-ї панцергренадерської бригади. З 1 листопада 1943 по 11 серпня 1944 року — командир 16-ї танкової дивізії. З 9 жовтня 1944 по 1 січня 1945 року — командир 178-ї запасної танкової дивізії. З 1 січня по березень 145 року — командир 232-ї танкової дивізії. 28 березня 1945 року був важко поранений в Австрії і зустрів кінець війни у військовому госпіталі.

Звання

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Література

  • Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abberger–Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 143—144.
  • Klaus Wolf: Gallipoli 1915. Das deutsch-türkische Militärbündnis im Ersten Weltkrieg. Report Verlag, Bonn 2008, ISBN 978-3-932385-29-2, S. 234.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 198.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.