Ганс Йонер

Дванадцятиразовий чемпіон Швейцарії (одноосібно: 1923, 1929, 1931, 1934, 1935, 1937, 1938, 1947, 1950; поділив: 1908, 1928, 1932)[1], що робить його найбільш титулованим гравцем в історії швейцарських шахів. Тричі (1927, 1931, 1956) представляв команду країни на шахових олімпіадах[2], був також учасником 1-ї неофіційної олімпіади 1924 року в Парижі[3].

Досягнув кількох успіхім у міжнародних турнірах, зокрема, посів 1-ше місце в Остенде (1906), а також посів 1-ше місце в Ле Понті (1930). 1919 року здолав у сеансі одночасної гри чинного чемпіона світу Емануїла Ласкера[4]. Багато разів захищав кольори національної збірної в міжнародних матчах, зокрема, в 1946 році двічі переміг Сезара Бутевіля в матчі проти Франції. У турнірaх стартував у перших шести десятиліттях ХХ століття, 1961 року посів 6-те місце в 1-му турнірі IBM у Амстердамі, крім того 1962 року посів 6-те місце на турнірі "ветеранів" у Цюриху.

Крім участь у турнірах займався також шаховою композицією. Загалом опублікував близько 300 завдань. багато з них увійшли в збірку Г.Баумгартнера Kostbarkeiten der Problemkunst.

За даними ретроспективної рейтингової системи Chessmetrics, найвище перебував у лютому 1935 року, досягнувши 2546 пунктів, посідав тоді 51-ше місце в світі[5].

Його старший брат, Пауль (1887–1938) також був відомим шахістом, зокрема, шестиразовим чемпіоном Швейцарії.

• W.Litmanowicz, J. Giżycki, "Szachy od A do Z", tom I, Варшава 1986, str. 394
• ChessBase Megabase 2010

• Партії Ганса Йонера в базі Chessgames
• Особова картка Ганса Йонера на сайті 365chess.com
• Виступи на шахових олімпіадах