Гарлемермер

Озеро Гарлемермер було релікт північного рукава Рейна. У 1531 Гарлемермер мав площу 26 км² й поряд з ним було три невеликі озера: Лейдсе-Мер, Спірінг-Мер і Ауде-Мер, із загальною площею близько 31 км². Після сильних повеней чотири озера перетворилися в одне під назвою Гарлемермер. Коли виникало озеро, зникли деякі села.

1647 року новий Гарлемермер мав площу близько 150 км², через сторіччя площа збільшилася до більш ніж 170 км² (66 кв. миль). У 1643 році Ян Легвотер уперше запропонував осушити озеро. Подібні проекти висували Ніколаус Самуель Крукіус 1742 року і барон ван Лінден ван Геммен у 1820 році. Пропозиції не бралися до уаги, допоки ураган у листопаді 1836 року не спричинив повені, що дійшла до Амстердама, а на Різдво затопили вулиці Лейдена.

Історична карта зображує Гарлемермер до осушення озера

1 серпня 1837 року король Вільгельм I призначив королівську комісію. Схему комісії затвердив нідерландський парламент у березні 1839 року, і в травні 1840 року було розпочато роботи. Навколо озера був проритий канал, названий Ringvaart (Кільце-канал), щоб перенаправити водовідведення та рух суден, які давніше йшли через озеро. Цей канал мав 61 кілометр у довжину і 2,40 метра глибиною. Земля, вийнята з каналу, використовувалася для побудови дамби від 30 до 50 метрів у ширину навколо озера. Площа, обмежена каналом, становила понад 180 км², а середня глибина озера 4 метри. Було облічено, що з 1000000000 тонн води доведеться піднімати механічними засобами. Було збудовано насосну станцію Крукіус. Насосна станція почала діяти у 1848 році, і озеро було зовсім осушене до 1 липня 1852 року.

Насосна станція Крукіус

У 1854 році місто Лейден претендувало на володіння новими територіями, але суди постановили на користь держави. Гарлемермер був включений як муніципалітет у провінцію Північна Голландія на підставі закону від 16 липня 1855 року. Його першим мером був Маттіюс Самуель Петрус Пабст.

Першу церкву було побудовано того ж 1855 року і до 1877 їх було вже сім. До 1860 року населення муніципалітету становило 7237 осіб, а за 40 років потому, в 1900-му, число мешканців становило 16 621.

Спочатку сільське господарство домінує в муніципалітеті. Але 99 % земельної ділянки належить кільком багатим землевласникам, внаслідок неврожаїв і низьких цін на сировинні товари життя було дуже важким для орендарів. Лише після 1900 року ситуація поліпшилася, коли ціни на сировинні товари зросли й більшість фермерів мала свою землю. Тоді розвинулося тепличне господарство. Сезонні робітники, залучені до праці за високу зарплату, збільшили населення у селах уздовж каналу. Кукурудза, насіння, масло і сир були основною продукцією.

У 1917 військовий аеропорт був побудований недалеко від старого форту Сгіпхол. Нині аеропорт Сгіпхол є основним центром цивільної авіації в Нідерландах, використовуючи 15 % площі громади. У 1926 році муніципальна рада Амстердама взяла на себе управління Сгіпхолом.

Аеропорт Сгіпхол сьогодні

• Форти кінця XIX ст. старої оборонної лінії навколо Амстердама;
• Музей Крукіуса, розміщеній у старій насосній станції Крукіус 1848 року.

• Official Website (нід.)
• Museum De Cruquius (нід.)