Гвідо Бухвальд

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за «Штутгартер Кікерс», в якому провів чотири сезони у Другій Бундеслізі, взявши участь у 146 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Штутгарта», до складу якого приєднався 1983 року і в першому ж сезоні, зігравши в усіх 34 матчах Бундесліги, допоміг «швабам» вперше за понад тридцять років стати чемпіонами ФРН. Всього відіграв за штутгартський клуб наступні одинадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Штутгарта», був основним гравцем захисту команди, а 1992 року знову допоміг команді виграти титул чемпіона Німеччини та вперше стати володарем Суперкубка Німеччини.

Протягом 1994—1997 років захищав кольори команди японського клубу «Урава Ред Даймондс», причому у сезонах 1995 та 1996 Бухвальд входив до символічної збірної Джей-ліги.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Карлсруе СК», за який виступав протягом 1997–1999 років.

1980 року залучався до складу молодіжної збірної ФРН. На молодіжному рівні зіграв у 1 офіційному матчі.

22 травня 1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної ФРН в товариській грі проти збірної Італії і відразу був включений головним тренером бундестіму Юппом Дервалем до заявки на чемпіонат Європи 1984 року у Франції. На турнірі Гвідо зіграв у двох з трьох матчах, але збірна не змогла вийти з групи. А через місяць Бухвальд був включений до заявки футбольної збірної на Олімпійських іграх в Лос-Анжелесі, де зіграв у усіх чотирьох матчах збірної і дійшов з нею до чвертьфіналу.

В подальшому у складі збірної був учасником домашнього чемпіонату Європи 1988 року, чемпіонату світу 1990 року в Італії, здобувши того року титул чемпіона світу.

Після возз'єднання Німеччини став грати за об'єднану збірну, у складі якої був учасником чемпіонату Європи 1992 року у Швеції, де разом з командою здобув «срібло», та чемпіонату світу 1994 року у США.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 76 матчів, забивши 4 голи.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2004 року, очоливши тренерський штаб клубу «Урава Ред Даймондс». Разом з сайтамською командою 2006 року вперше в її історії став чемпіоном Японії, за що був визнаний найкращим тренером чемпіонату.

Гвідо Бухвальд під час тренування «Урава Ред Даймондс». 2004 рік

В липні 2007 року очолив «Алеманію» (Аахен), яка тільки-но вилетіла з Бундесліги, проте тренував команду недовго і вже в листопаді того ж року покинув клуб.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був рідний «Штутгартер Кікерс», команду якого Гвідо Бухвальд недовго очолював як в. о. головного тренера 2012 року після уходу Дірка Шустера.

• Гвідо Бухвальд на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Статистика гравця на сайті RSSSF.com (англ.)