Гейгель (озеро)

Гейгель (азерб. Göygöl — блакитне озеро) — озеро в західній частині Азербайджану, що розкинулось на території Гейгельського району, на північному схилі Мравського хребта, біля підніжжя гори Кяпаз, в ущелині річки Ахсу. Є одним з найбільших озер Азербайджану[1]. Належить до басейну річки Шамкірчай. Площа озера становить 0,78 км²; довжина з півдня на північ — 2800 м, найбільша ширина — 800 м. Середня глибина — 30 м, а максимальна — 96 м. На північному березі озера Гейгель розташований курорт. В озеро впадає лише одна річка — Верхня Ахсу.

Гейгель
Панорама озера
Панорама озера
40°24′35″ пн. ш. 46°19′36″ сх. д.
Розташування
Країна  Азербайджан
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні 0,78 км²
Висота 1556  м
Глибина середня 30  м
Глибина макс. 96  м
Довжина 2,8 км
Ширина 0,8 км
Вода
Режим постійне
Солоність прісне г/л
Басейн
Вливаються Верхня Ахсу
Витікають без назви
Країни басейну Азербайджан
Інше
Geonames 586462
Гейгель (озеро) (Азербайджан)
 Гейгель у Вікісховищі

Етимологія

Слово «Гейгель» у перекладі з азербайджанської мови означає «синє озеро»[2].

Фізико-географічна характеристика

Озеро Гейгель розкинулось на північному схилі Шахдагського хребта, безпосередньо біля його вододільного гребеня й біля стику з Мравським хребтом, за 3,6 км на захід від гори Гіналдаг (3373 м). Воно лежить на висоті 2740 м над рівнем моря й витягнуте вузькою смугою з північного заходу на південний схід. Завдовжки 2,8 км і завширшки 900 м. Площа його дзеркала близько 0,78 км². Озеро прісноводне й стічне[3]. Вода витікає з північно-західної частини через притоку без назви, що впадає в річку Шамкірчай за 85 км від гирла (річка Шамкірчай впадає в річку Куру за 812 км від гирла й має довжину 95 км)[3]. Найбільша глибина озера становить 96 м.

Історія формування

Озеро утворилося внаслідок руйнівного землетрусу, що стався поблизу Гянджі 30 вересня 1139 року[4][5], внаслідок якого вершина гори Кяпаз обрушилася в ущелину річки Ахсу. Новоутворена загата і є озеро Гейгель[2].

Згідно з дослідженнями багатьох авторів озеро має льодовикове походження. Цю думку підтверджують К. Н. Паффенгольц і Л. Н. Леонтьєв, які виявили сліди стародавнього заледеніння у вигляді невеликих цирків і карів у верхів'ях річки Шамкірчай[3].

Температура води

Гідрометеорологічні спостереження на озері почали проводити лише від січня 1956 року. Річне коливання рівня має вигляд основної хвилі, підйом якої починається у квітні й досягає найбільшої висоти в червні-липні, коли найбільш інтенсивне сніготанення збігається з максимумом опадів. Спостереження за поверхневою температурою води показують, що найбільше її середньодобове значення становило 19,7° (1 серпня 1957 року). Середньомісячна температура води досягає максимуму в серпні, коли вона може становити 16,9° (серпень 1957 року)[3].

Мінералізація

Різке збільшення вмісту майже всіх іонів відзначається в листопаді, а зменшення — в квітні. Вода озера мало мінералізована (сума іонного складу коливається від 81,1 до 341 мг/л) і належить до гідрокарбонатно-кальцієвої групи з хорошими питними та зрошувальними якостями[3].

Живлення озера

Одним з основних джерел живлення озера є атмосферні опади, кількість яких дорівнює в середньому 650 мм, що відповідає 455 000 м³ води на рік. Видаткова частина складається з випаровування і стоку з озер. Перше, відповідно до карти С. Г. Рустамова, становить 300 мм або 210000 м³. Віднімаючи значення випаровування від об'єму опадів, отримуємо стік, який дорівнює 245 009 м³ води на рік або 0,08 м³/сек. Слід зауважити, що прибуткова частина балансу занижена за рахунок припливу в озеро значної кількості дрібних річок і джерел, а видаткова — за рахунок підземного відтоку з озера в басейн озера Севан, яке розташоване майже на 550 м нижче першого[3].

Флора і фауна

На території озера відомо 423 видів дерев і чагарників, а також лікарських рослин. З них 76 видів — дерева і чагарники, інші утворюють трав'яний покрив. По берегах озера водяться олень, козуля, ведмідь, кабан, гірський козел, вовк, лисиця, шакал, борсук, їжатець, лісовий кіт, рись. В озері також водиться форель[5].

Господарське значення

До кінця 1950-х років озеро слугувало додатковим джерелом, підживлюють річку Шамкірчай у період інтенсивного зрошення сільськогосподарських культур[3].

Туристичні ресурси
Поштова марка Азербайджану, 2004

Озеро розкинулось у Гейгельському національному парку, створеному в 1965 році з метою збереження недоторканими природи і тваринного світу. Довгий час вхід у національний парк Гейгель був заборонений. Однак невдовзі ці обмеження будуть скасовані[прояснити] й усі охочі зможуть знову відвідати цю зону.

У культурі

Азербайджанський художник Саттар Бахлулзаде присвятив озеру дві картини: першу він написав 1964 року (папір, акварель, 100 × 80), другу — 1979-го (полотно, олія, 79 × 59)[6].

Примітки
  1. Ш. Ф. Мехтиев, В. Г. Завриев. Азербайджан - сокровищница нефти. — Азнефтеиздать, 1954. — С. 28.
  2. Гьойгьоль у ВРЕ(рос.)
  3. X. Д. Заманов, И. А. Котлярский. Об озере Гейгель в бассейне р. Шамхорчай // Доклады : журнал. — Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1959. — Т. 15, № 1.
  4. Гянджа на сайті Міністерства Культури і Туризму Азербайджанської Республіки(рос.)
  5. Офіційний сайт адміністрації Кяпазького району Архівовано 8 вересня 2012 у Archive.is (азерб.)
  6. Саттар Бахлулзаде. Бібліографія / Під редакцією Г. Сафаралієва. — типографія Азербайджанської Національної Бібліотеки, 2009. — С. 104, 117. (азерб.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.