Гейлюсит

Гейлюсит (рос. гейлюссит; англ. gaylussite; нім. Gaylussit m) мінерал, водний карбонат натрію та кальцію острівної будови.

Гейлюсит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Na₂Ca(CO₃)₂·5H₂O
Nickel-Strunz 10 5.CB.35[2]
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Жозеф-Луї Гей-Люссак[3]
 Гейлюсит у Вікісховищі

Етимологія та історія

Уперше знайдений у 1826 році біля Мериди (Венесуела). Мінерал описаний французьким вченим Жан Батістом Буссенго (1802—1887). Його назвали на честь іншого французького хіміка та фізика, який відкрив газові закони, Жозефа Луї Гей-Люссака (1778—1850).

Загальний опис

Хімічна формула: Na2Ca(CO3)25H2O.

Містить (%): Na2О — 20,93; CaO — 18,94; CO2 — 29,72; H2O — 30,41.

Сингонія моноклінна.

Кристали подовжені або сплющені, клиноподібні.

Твердість 2,5—3.

Густина 1,99.

Блиск скляний.

Колір білий, жовтуватий або сіруватий.

Зустрічається у відкладах содових озер.

Знайдений в озерних відкладах Венесуели, та у штаті Невада (США).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гейлюсит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гейлюсит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.