Гейнріх Марк

Гейнріх Марк (ест. Heinrich Mark; нар. 1 жовтня 1911, Караскі, Киллесте, Російська імперія — пом. 2 серпня 2004, Стокгольм, Швеція) — естонський державний та політичний діяч, виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії (8 травня 1971-1 березня 1990), прем'єр-міністр Естонії c повноваженнями президента (1 березня 1990-6 жовтня 1992)[2][3]. Почесний член Естонського літературного товариства, почесний доктор юридичних наук Тартуського університету (1998).

Гейнріх Марк
ест. Heinrich Mark
ест. Heinrich Mark
Прем'єр-міністр c повноваженнями президента
1 березня 1990 — 6 жовтня 1992
Попередник Тініс Кінт
Наступник Леннарт Мері
Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії
8 травня 1971 — 1 березня 1990
Попередник Тініс Кінт
Наступник Енно Пенно
Державний секретар Естонії
11 серпня 1953 — 8 травня 1971
Попередник Гельмут Маанді
Наступник Арвед Рууса
Народився 1 жовтня 1911(1911-10-01)
Киллесте, Пилвамаа, Естонія або Кроотусе, Киллесте, Пилвамаа, Естонія
Помер 2 серпня 2004(2004-08-02) (92 роки)
Стокгольм, Швеція[1]
Похований Скугсчюркогорден
Відомий як політик, адвокат
Країна Естонія
Національність естонець
Освіта Тартуський університет
Батько Авґуст Марк
(1883 — 1955)
Мати Анна Кароліна Райґ
(1887 — 1945)
У шлюбі з Еліс Вріман
(11 липня 1920 — 27 грудня 2006)
Діти Пеетер Марк
Нагороди
Кавалер ордена Державного герба 2 ступеня (Естонія)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)

Життєпис

Закінчив початкову школу у рідному селі (1920-1924) та у Кроотусе (1924-1926), Тартуську вчительську семінарію (1926-1930), та правничий факультет Тартуського університету (1933-1938)[4].

Працював вчителем початкової школи у Таллінні (1933-1938, 1940-1941, 1941-1942).

Гейнріх Марк у 1939 році був обраний міським радником Тарту.

У 1940 році помічник адвоката у Тарту та секретар Тартуського університету.

Балотувався у Рійґікоґ від опозиційного Союзу трудового народу Естонії у 1940 році, але згодом був викреслений зі списку кандидатів.

У 1943 році емігрував до Фінляндії, де був одним з організаторів Естонського Бюро, помічником головного редактора газети «Malevlane». Через рік переїхав у Швеції, де оселився у Стокгольмі. У Швеції був асистентом Державної Комісії у справах іноземців.

Гейнріх Марк у 1945-1956 роках був головою робочої групи що опікувалася школами Комітету Естонії.

У період 1953-1971 роках був державним секретарем, а у 1971-1990 — заступником прем'єр-міністра та міністром військових справ у Естонському уряді у вигнанні[5].

З 1954-1975 рік — керівник бюро і помічник голови Комітету Естонії, в 1975-1982 голова, з 1982 року почесний голова Комітету Естонії.

У 1951-1979 роках Гейнріх Марк генеральний секретар Національної ради Естонії.

Уряд Естонської Республіки у вигнанні діяв до 7 жовтня 1992, коли Гейнріх Марк оголосив обраному Рійґікоґу про складання з себе повноважень.

Помер у Стокгольмі[6]. Його прах був спалений, а попіл розвіяний над цвинтарем Скуґсчюркоґорден у Стокгольмі[7].

Вшанування пам'яті

30 вересня 2011 року випущена поштова марка «Heinrich Mark 100», як частина серії марок «Очільники Естонської Республіка у 1918-2018»[8].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1025961110 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Heinrich Mark на сайті Президента Естонії
  3. Portree: Heinrich Mark «Eesti Ajaloomuuseum»
  4. Historical Dictionary of Estonia. Toivo Miljan
  5. Suri riigimees Heinrich Mark PM
  6. Stockholmis maeti riigimees Heinrich Mark
  7. Stockholmis maetakse Heinrich Mark
  8. Eesti Vabariigi riigipead, Heinrich Mark 100

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.