Тартуський університет

У Тартуському університеті навчається 18 300 студентів, працює 3 200 осіб (у тому числі 165 професорів, 500 наукових працівників).

Засновник університету — король Швеції Густав II Адольф (1632) на території землі Лівонія. На той час Дерптський університет був другим університетом Шведського королівства після Університету Уппсала (лат. Universitas Gustaviana).

Серед професорів університету був і дослідник руського права Евальд Карлович Тобін.

Тартуський університет складається з 10 факультетів:

• теологічний;
• юридичний;
• медичний;
• філософський;
• економічний;
• педагогічний;
• факультет математики та інформатики;
• факультет фізкультури;
• ф-т природознавства і технології;
• ф-т суспільних наук.

Також у складі вишу 5 коледжів.

Університет створений 1632 року королем Швеції Густавом II Адольфом як Universitas Gustaviana. Повстав на базі польського єзуїтського коледжу Gymnasium Dorpatense, утвореного у Тарту королем Стефаном Баторієм 1583 (існував до 1601). Після короткої перерви під час ІІ Північної війни заклад відновив роботу 1690 — при королі Карлі XI під назвою Universitas Gustaviana-Carolina. Пізніше університет перенесений до міста Пярну.

1802 за наказом російського імператора Олександра І університет повернуто до Дерпта (нинішній Тарту) як Cesarea Universitas Dorpatiensis, де функціонує і нині. 1893-1918 мав назву Юрьївський університет (у зв'язку з перейменуванням Дерпта на Юрьїв). Мовою викладання була німецька, проте 1882 розпочалося планове російщення мови викладання різноманітних предметів, так що до 1898 німецька була повністю вигнана з університетських стін. 1919, після створення незалежної Естонської держави, мовою викладання стає естонська.

Тартуський університет і у шведські, і в російські часи зберігав виняткову автономію в питаннях добору кадрів та студентів, і навіть утримував «вчительську поліцію», яка за своїм значенням перевищувала урядову. Також у часи російської присутності університет готував протестантських теологів — єдиний у імперії. Від 1831, у зв'язку з ліквідацією Віленського та Варшавського універистетів, став головним місцем навчання українців (особливо з Волині та Поділля), поляків та білорусів з-під російської займанщини.

У часи радянської окупації 1944-91 рр. університет став базою для розвитку всесоюзної фіно-угристики (насамперед Пауль Арісте), зокрема історії, етнології, етнографії, лінгвістики та фольклору угро-фінських народів, а також підготовки наукових кадрів для Марійської, Мордовської, Карельської, Удмуртської та Комі АРСР. Крім того, тут створено всесвітньовідомий осередок семіотичних студій (Тартуська школа семіотики культури), який очолював вчений Юрій Лотман.

• Александер Петцольд
• Ніна Аясмяе

• Малл Ваасма — естонський міколог.
• Володимир Даль — російський письменник, лексикограф, етнограф данського походження.
• Олев Їгі — естонський літературознавець, перекладач.
• Каімо Кууск — естонський дипломат.
• Тоомас Кукк — естонський ботанік, головний редактор журналу Eesti Loodus.
• К. Е. Ліндеман — ентомолог та громадський діяч.
• Матті Маасікас — естонський дипломат.
• Едуард Мірам (1833) — зоолог, фізіолог, професор Київського університету.
• Вільгельм Оствальд — фізико-хімік і філософ-ідеаліст, лауреат Нобелівської премії з хімії 1909 року.
• Гелью Ребане — естонська і російська письменниця-фантастка і поетеса.
• Тоомас Саві — естонський політик, лікар, член європейського парламенту.
• Фальц-Фейн Фрідріх Едуардович — засновник заповідника «Асканія Нова».
• Пустильнік Ізольд Бенціонович — астроном, доктор фізики-математичних наук.
• Барон Максиміліан де Шодуар — відомий вчений-ентомолог.
• Владімір Ріївес — естонський астроном.
• Олена Скульська — естонська радянська письменниця, поетеса, драматург та перекладачка.

В Тартуському університеті здобула освіту та викладала чимала кількість українців — студентів та вчених.

Це зокрема, закарпатський просвітитель Іван Орлай, один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства Микола Гулак, брат Лесі Українки Михайло Косач, філолог Володимир Даль, історик і етнограф Микола Закревський, майбутній президент НАН України Микола Василенко, український геолог Олександр Дубянський, активіст українського національного руху, журналіст Олександр Тищинський (1860—1861), етнографі і славіст Олександр Котляревський, український мистецтвознавець і хорист Гнат Яструбецький, український соціолог та філософ Богдан Кістяковський, член Української Центральної Ради, лікар-гінеколог Олександр Крупський, лікар-терапевт Федір Цицурін, мовознавець Микола Грунський, психіатр Олександр Ющенко.

Перед Першою світовою війною громада українців в університеті була одною з найбільших в Російській імперії: викладачі, нелегальна українська студентська громада «Музично-драматичне товариство малоросів у Юр'єві», «Волинське студентське земляцтво в Юр'єві» тощо.

• Андреас Казекамп

• Бібліотека Тартуського університету
• Ботанічний сад Тартуського університету
• Академія культури Вільянді Тартуського університету

• Офіційна сторінка Тартуського університету (англ.)
• Вітання українцям Естонії від Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• С. Г. Ісаков. Українські студенти в Тартуському університеті ХІХ — початку ХХ століття. Реферат праці доктора філологічних наук Тартуського університету, Естонія (PDF).