Гельветійська республіка
Гельветі́йська Респу́бліка (фр. la République helvétique, нім. Helvetische Republik, італ. Repubblica elvetica) — історична держава, що існувала в 1798-1803 рр. на території Швейцарії.
|
Під кінець 1797 р. Директорія Французької Республіки постановила зайняти Швейцарію. 5 березня 1798 р. французькі війська вступили на швейцарські терени, і невдовзі вся країна опинилася під владою Франції.
12 квітня 1798 в Аарау 121 депутат від 10 кантонів ухвалили розпустити Швейцарську Конфедерацію, а замість неї утворити Гельветійську Республіку. Було обрано 5-особову директорію з необмеженими повноваженнями, утворено Велику Раду та Сенат. Були скасовані десятина, тортури та обов'язкова належність ремісників до цеху. Країну поділено на 23 кантони. З території республіки вилучили на користь Франції Женеву, Невшатель, Базель, Біль і Мюлуз.
Спробу кантонів Ґларус і Швіц відокремитися від нової республіки придушили французькі війська. Проте на території Швейцарії почалися партизанські дії. На початку 1799 р. в кантонах Урі, Швіц, Тічино та Вале вибухнуло селянське повстання. Скориставшись із ситуації, на територію країни вступили австрійські війська, зайнявши кантон Ґраубюнден.
В країні почалася анархія. В січні 1800 р. на місце директорії створили Комітет Гельветійської Ради. В лютому 1801 р. справами Гельветійської Республіки зайнявся особисто Наполеон Бонапарт. Але його проекти конституції були почергово відхилені у 1801 і 1802 рр.
19 лютого 1803 р. Наполеон видав Акт Посередництва (нім. Mediationszeit, фр. Acte de médiation), згідно з яким Гельветійську Республіку було ліквідовано, а замість неї створено конфедеративний союз 19 кантонів, тісно асоційований із Францією (його скасували 1813 року, після чого незалежність Швейцарії було відновлено).