Гельге Маркус Інгстад
Гельге Маркус Інгстад (норв. Helge Marcus Ingstad; 1899–2001) — норвезький мандрівник, археолог і письменник. Відомий відкриттям в 1960-х роках поселення вікінгів в Л'Анс-о-Медовз, в Ньюфаундленді, датованого XI століттям, що доводило відвідування європейцями Америки за чотири століття до Христофора Колумба.
Гельге Маркус Інгстад | |
---|---|
Народився |
30 грудня 1899[1][2][…] Мерокерd, Нур-Тренделаг, Норвегія |
Помер |
29 березня 2001[1][2][…] (101 рік) Осло, Норвегія |
Країна | Норвегія[3] |
Діяльність | мандрівник-дослідник, археолог, правник, письменник, адвокат, шахіст, world traveler, етнолог |
Alma mater | Бергенська кафедральна школаd |
Знання мов | норвезька[4] |
Заклад | Університет Осло і Меморіальний університет Ньюфаулендаd |
Членство | Норвезька академія наук |
Посада | губернатор Землі Еріка Рудогоd |
Брати, сестри | Гунвор Інгстад Треттебергd і Коре Інгстадd |
У шлюбі з | Анне Стіне Інгстадd[5] |
Діти | Бенедикта Інгстадd |
Нагороди | |
Біографія
Народився 30 грудня 1899 року в Мерокері, місті на західному побережжі Нур-Тренделага. Він був сином фабриканта Улафа Інгстада і його дружини Ольги-Марії Квам. У 1915 році сім'я переїхала в Берген.
У 1918 — 1922 роках Гельге Інгстад навчався в місті Левангер на адвоката, але в 1926 році несподівано перервав успішну юридичну практику, продав контору в Левангері і відправився до Канади. Протягом чотирьох років він мандрував в басейні річки Маккензі, на північний захід від Великого Невільничого озера, полюючи на хутрового звіра, вивчаючи субарктичну природу і етнографію місцевих племен. На основі цієї експедиції у 1931 році Інгстад написав книгу «Життя мисливця за хутровим звіром серед індіанців Північної Канади». Крім того, згодом на канадському матеріалі Інгстад написав свій єдиний роман «Клондайк Білл»[6].
11 липня 1931 року вийшов указ короля Хокона VII про встановлення норвезького суверенітету над . 12 липня 1932 року 33-річного Інгстада призначено губернатором і верховним суддею Землі Еріка Рудого, норвезької колонії в Гренландії.
У 1933 — 1935 роках Інгстад займав посаду губернатора Шпіцбергена (Свальбарда). В цей період він написав книгу «Øst for den store bre» про своє губернаторство в Гренландії.
Після звільнення з посади він здійснив мандрівку до Мексики.
У 1941 році Інгстад одружився з Анне Стіне Мое, з якою кілька років був знайомий за листуванням. У 1943 році у них народилася дочка Бенедикта.
У 1949—1950 роках Інгстад очолював етнографічну Північноаляскінську експедицію, що мала на меті вивчення ескімоського племені нунаміут (Nunamiut).
У 1960 році Хельге Інгстад виявив на північній частині Ньюфаундленду, недалеко від села Л'Анс-о-Медовз, залишки поселення, яке потім було індетифіковано як норманське. Результати своїх ньюфаундлендських досліджень Інгстад виклав в книзі «Vesterveg til Vinland» (1965).
У 1986 році Інгстад удостоївся премії Норвезької Ради Культури.
Вшанування
19 квітня 2006 року в честь Гельге Інгстада була названа гора на Алясці.
У 2007 році спущений на воду, а в 2009 році став до ладу норвезький фрегат «Гельге Інгстад» (KNM Helge Ingstad[7]).
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124939805 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- LIBRIS — 2013.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- Вперше побачив світ 1941 року в Норвегії, 1942 року виданий в Швеції в перекладі Ейнара Мальма (Einar Malm).
- 9 листопада 2018 року фрегат «Хельге Інгстад» частково затонув на прибережній мілині в результаті зіткнення з танкером «Sola TS». Підйом судна для вивчення можливості ремонту проведений в березні 2019 року