Геліометр

Геліометр (грец. Ἥλιος — Сонце і μετρο — вимірювання) — астрономічний прилад для вимірів малих кутів (до одного градуса —1°), за визначенням — для вимірювання Сонця. Втім, галузь застосування приладу було значно розширено.

Геліометр в обсерваторії Куфнер (Відень).

По суті, це рефрактор, об'єктив якого розрізано вздовж діаметра, завдяки чому два сегменти можуть зміщуватися один відносно іншого. Для точності зміщення її в подальшому почали регулювати мікрометричним гвинтом. Відповідно, дві частини зображення в фокальній площині об'єктиву теж зсуваються, що дозволяє виміряти кутову відстань між частинами зображення. Можна також регулювати кут розрізу. Точність вимірювання може досягати десятих часток кутової секунди (0,1")[1].

Історія створення

Ідею такого апарату висловив 1675 року данський астроном Оле Ремер. 1754 року геліометр було суттєво вдосконалено англійським оптиком Джоном Доллондом із сім'ї гугенотських біженців[1][2].
Прилад початково створювався для вимірювання діаметра Сонця. Пізніше його почали застосовувати для визначення діаметра Місяця, планет, координат супутників планет тощо. У подальшому галузь застосування розширилася до вимірювання подвійних зір та визначення паралаксів зір[1]. 1838 року, скориставшись ним, Фрідріх-Вільгельм Бессель уперше зміг обчислити відстань до об'єкта поза сонячною системою — зорі 61 Лебедя.

Джерела
  1. Геліометр у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  2. стаття Джон Доллонд (John-Dollond). Британіка (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 19 жовтня 2009.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.