Гендерна сліпота

Ґендерна сліпота чи статева сліпота [1] ― це практика свідомого або неусвідомлюваного ігнорування ґендеру як важливого чинника взаємодії між людьми. Має місце в усіх ґалузях суспільного життя: в освіті, бізнесі, законодавстві тощо. Пропаганда ідеї ґендерної нейтральності набрала досить помітних форм в суспільному житті Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії тощо від середини ХХ століття. Втім, в Україні про це відомо мало.

Фіолетове коло, часто використовується як символ гендерної нейтральності та гендерної сліпоти

В освіті

Ґендерна сліпота в школах спрямована на ігнорування ґендерних відмінностей учнів та учениць, що створює несподівані нові форми підґрунтя для посилення традиційно наявної ґендерної нерівності[2].

Національна студентська кампанія з питання ґендерної сліпоти, заснована в США у 2006 р.[3], висловилася на користь ґендерно нейтрального житла в університетському містечку для кращого обслуговування студентів-геїв, лесбійок, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів[4].

В охороні здоров’я

В деяких країнах, до прикладу, у Великій Британії та Канаді, практикувалися лікарняні палати, не розділені за статтю, що мало суперечливі наслідки [5]. Міністр охорони здоров’я Манітоби Тереза Освальд проводила активну кампанію проти таких приміщень, заявляючи, що якщо людство здатне «посадити ракету на Місяць», то воно спроможеться й знайти спосіб задовольнити запит на окремі палати для пацієнтів та пацієнток[6]. Велика Британія повністю згорнула утримання таких приміщень до 2010 року.

Дехто з західних медичних етиків критикує повернення до практики одностатевих лікарняних палат[6]. Ці виступи виглядають відверто маніпулятивно. Наприклад, Джейкоб М. Еппел, що пропагує змішані лікарняні палати у Сполучених Штатах, пише, що протистояння ґендерно змішаним лікарняним палатам випливає із "старомодних забобонів", аргументуючи це таким чином: «Оскільки деякі люди були виховані в страху або неприязні ділитися кімнатою з особою протилежної статі або червоніють від перспективи побачити небажану частину тіла, якщо халат розкриється, ми закріплюємо й увічнюємо це упередження в соціальній політиці[7]». Найцікавішим та найбільш повчальним для нас відносно цієї ситуації було б дізнатися, що, власне, має на меті пан Еппел, який стан суспільства він намагається сформувати.

У законі

Правовий тест на «пересічну особу» піддається критиці через те, що, попри те, що він є ґендерно сліпим, він застосовується в деяких сферах юриспруденції, зокрема, у справах за звинуваченнями у сексуальних домаганнях. Сексуальні домагання, яких зазнають жінки, набагато більше нормалізовані та ендемічні, ніж ті, яких зазнають чоловіки. На підставі цього в американській справі Елісон проти Брейді 924 F.2d 872 (1991) суд постановив, що «стандарт пересічної особи для гендерної сліпоти, як правило, має чоловічу основу і має тенденцію систематично ігнорувати досвід жінок[8]».

Дослідження

Результати досліджень, проведених щодо організацій, які пропонують послуги, призначені лише для жінок, показали, що 23% опитаних заявили, що причина базується на нерівності жінок та бажанні подолати цей дисбаланс; 20% — що простори для жінок сприяють розвитку та розширенню можливостей жінок; 18% — що вони надають послуги, які не задовольняються послугами унісекс, і які зосереджуються на конкретних потребах жінок[9].

Дослідження вказують на широку соціальну підтримку варіантів одностатевих послуг. З 1000 опитаних Жіночим ресурсним центром жінок 97% заявили, що в жінок має бути можливість отримати підтримку лише і саме від жінок, якщо вони стали жертвами сексуального насильства. 57% зазначили, що вибрали б жіночий тренажерний зал замість змішаного. [10] Одностатеві послуги можуть забезпечити більший комфорт та залучення учасників чи учасниць, які в іншому випадку не брали б участі. [11] 

Див. також

Список літератури
  1. Bacchi, Carol Lee (2009). Policy. У Essed, P.; Goldberg, D.T.; Kobayashi, A. A Companion to Gender Studies. John Wiley & Sons. с. 183. ISBN 978-1-4051-8808-1.
  2. Ratcliffe, Krista (2005). Listening Pedagogically. Rhetorical Listening: Identification, Gender, Whiteness. Carbondale: Southern Illinois University Press. с. 134. ISBN 0-8093-2668-X.
  3. About. The National Student Genderblind Campaign. Архів оригіналу за 8 April 2013.
  4. Redden, Elizabeth (28 грудня 2006). A Room for Jack and Jill. Inside Higher Ed.
  5. Miner, John (17 червня 2010). Shared room sparks rage. London Free Press.
  6. Bruce Owen, Oswald vows action to stop coed rooms in hospitals, Winnipeg Free Press, 14 May 2010
  7. Appel, Jacob M. (18 червня 2010). Are We Ready for Coed Hospital Rooms?. HuffPost. Процитовано 26 квітня 2019.
  8. McCammon, Holly J.; Taylor, Verta; Reger, Jo та ін. (ред.). The Oxford Handbook of U.S. Women's Social Movement Activism. с. 204.
  9. Women-only services: making the case. A guide for women's organisations. London, UK: Women's Resource Centre. July 2011. с. 18. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 18 квітня 2018.
  10. "Women-only services: making the case", (2011), p. 15.
  11. "Women-only services: making the case", (2011), p. 17.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.