Ґендерна нейтральність

Проблеми, пов'язані з ґендерною нейтральністю — це сірі зони, що існують в ґендері. Спроби законодавчо визначити межі ґендеру виявилася непростим питанням у зв'язку з існуванням людей, котрі ідентифікують себе або визначаються іншими як інтерсекс, третя стать, трансґендери чи більш загально — ґендерквір чи небінарні.

Ґендерна нейтральність підкреслює юридичну рівність чоловіків, жінок і людей будь-яких інших ґендерів, не піддавання їх жодній дискримінації на підставі ґендеру. Ця мета в принципі поділяється феміністичним рухом. Однак у русі за ґендерну нейтральність акцент робиться на подолання ґендерної проблематики у цілому, не концентруючись на правах окремих ґендерів.

Ґендерна нейтральність або «ґендерна трансцендентність» (вихід за межі ґендеру) є частиною трансгуманістичної концепції постґендеризму. Теоретики постґендеризму стверджують, що наявність ґендерних ролей, соціальної стратифікації, і псевдофізичні нерівності і відмінності, як правило, йдуть на шкоду інтересам особи та суспільства. Враховуючи радикальний потенціал передових допоміжних репродуктивних технологій, постґендерист/ки вважають, що секс для репродуктивних цілей застаріє, або що всі постґендерні люди будуть мати можливість, якщо побажають, як виносити вагітність до терміну пологів, так і бути дитині батьком, що призведе до усунення потреби у певному ґендері в такому суспільстві.[1]

Люди, визначені як ґендерно сліпі, сприймають світ з точки зору ґендерної нейтральності в повсякденному житті. Схожим поняттям є пансексуальність, де людина не обов'язково повністю «ґендерно сліпа», але в сексуальних уподобаннях не робить відмінності між ґендерами своїх сексуальних партнерів чи партнерок.

Див. також — Феміністична мовна реформа

Ґендерно-нейтральна мова, ґендерно-інклюзивна мова є формою мовного прескриптивізму, спрямованого на усунення (або нейтралізацію) посилання на ґендер у термінах, що описують осіб. Цей підхід може включати зменшення використання ґендерно-специфічних назв на користь відповідних ґендерно-нейтральних позначень. В англомовному слововжитку це, наприклад, заміна таких слів зі складовою частиною «man» (чоловік), як «policeman/policewoman — police officer» (поліцейський, на позначення чоловіка чи жінки), "fireman — firefighter (пожежник), "chairman — сhairperson, chair (голова). В українській мові подібним інструментом є вживання іменників спільного роду на позначення посад, звань і статусів, використання іменників у множині, а також відповідних відмінків, де зникає розрізнення за граматичним родом.

Займенники він або вона можуть бути замінені словом вони, коли стать зазначеної особи невідома. Дехто також виступає за ґендерно-нейтральні займенники навіть тоді, коли стать людини відома, щоб усунути підсвідомий вплив мови на закріплення ґендерної нерівності та ґендерних стереотипів. Крім того, ті, хто не ідентифікують себе як жінку або чоловіка, можуть використовувати ґендерно-нейтральні займенники для позначення себе або для звертання до себе інших.

2012 року у Швеції запропонований ґендерно-нейтральний займенник «hen». Шведська була першою мовою, що офіційно додала третій нейтральний займенник. «Hen» може використовуватись для опису будь-кого незалежно від їх статі чи ґендерної ідентичності.[4]

Ґендерно-нейтральні займенники, запропоновані в США, не набули поширення за межами спільноти ЛҐБТІК+. Практика ґендерно-нейтральної мови вітається серед студентства юридичних факультетів і у Верховному суді США. Однак дослідження показали, що тільки один суддя у Верховному Суді послідовно використовує ґендерно-нейтральну мову[5],[6],[7].

ЛҐБТІК+-активісти припускають, що займенники «він/вона і його/її лінгвістично посилюють нормативну систему двох статей», де необхідно обирати ґендерну бінарність «або чоловік, або жінка». Нині в мовах світу зростає кількість пропозицій різних ґендерно-нейтральних займенників, серед яких sie, hir, hirs, hirself, a також «z» чи «p»^{[джерело?]}. Дехто стверджує, що зміна займенників тільки для осіб з невизначеними статтю/ґендером перетворює їх на «інших», ніж позначає норму. Пропоноване рішення цієї проблеми полягає в переході на використання інклюзивної мови та ґендерно-нейтральних займенників по відношенню до всіх.[8]

«Ґендерно-нейтральну мову» важливо не плутати з «неродовими мовами», що належать до мов, що не мають граматичних родів.

Маркетинг переважно спрямований на таргетування конкретних демографічних груп і створює продукти, орієнтовані на конкретні ґендери. Загальні уявлення про ґендерно-специфікований маркетинг привернули увагу ЗМІ в останні роки. Наприклад, мережевий протест користувачок проти ручки фірми BIC — «BIC для неї», з допомогою розміщення тисяч підроблених відгуків на продукт зі знущанням над його орієнтованою на жінок рекламою.[9]

Дівчачі секції в магазині іграшок — рожеві (Канада, 2011).

У маркетингу дитячих іграшок ґендерований маркетинг дуже широко поширений. За даними дослідження, проведеного в 2012 році[10] «діти дізнаються про іграшки як відповідні для їх статі не тільки від дорослих і дітей, а також через засоби масової інформації, яка служить важливим джерелом соціалізації та ґендерної соціалізації.» Колірні палітри і типи іграшок є ґендерованими характеристиками іграшок, що продаються або для хлопчиків, або для дівчаток. Результати вищезгаданого дослідження показали, що «іграшки пастельних кольорів були набагато імовірніше провалися як іграшки тільки для дівчаток, в той час як іграшки сміливих кольорів — в якості іграшок для хлопчиків». Також встановлено, що синій був більш ґендерно-нейтральним кольором. Іграшки, пов'язані з діяльністю (такі як машини, зброя, будівельні іграшки) продаються для хлопчиків, а пов'язані з красою і хатньою працею — для дівчаток. Деякі іграшки, такі як опудала тварин, виявились ґендерно-нейтральними і, як правило, продаються як для хлопчиків, так і дівчаток[11]. Батьки також відіграють велику роль у ґендерній соціалізації своїх дітей, адже саме вони купують для них іграшки[12]. Популярність виготовлення ґендерно-нейтральної реклами іграшок зростає: так, реклама з зображенням хлопчиків, що граються в ляльки (які зазвичай продавалися виключно дівчаткам).[13]

У маркетингу ліній моди дизайнери починають включати ґендерно-нейтральний одяг, не позначений як «чоловічий» або «жіночий». Ось лише деякі приклади ґендерно-нейтральних ліній одягу:

• Everyday — Chelsea Bravo[14]
• One DNA — Travis Weaver[15]
• I and Me — Jessica Gebhart[16]
• Seeker — Allyson Ferguson[17]
• 69[18]
• s.k. manor hill — Dominic Sondag[19]
• Gardner and the Gang? — Jamie King[20]
• Muttonhead[21]
• FLAVNT Streetwear[22]
• TooGood London — Faye and Erica Toogood[23]
• TillyAndWilliam — Jessica Lapidos and Tom Barranca[24]
• Sharpe Suiting[25]
• VEEA[26]
• Gender Free World[27]
• Everybody Collection — Abercrombie[28]
• No Sesso — Pierre Davis[29]

Варіант світлофорних чоловічків, Дрезден

Досягнуто певного прогресу в справі впровадження ґендерної нейтральності в школі. Спроби стимулювати відповідний менталітет у школах демонструють такі інститути, як Nicolaigarden і Egalia — дві дошкільні установи в Швеції. Їх зусилля, спрямовані на заміну поняття «дівчинка» та «хлопчик» нейтральним у ґендерному відношенні займенником «hen» дають дітям можливість поставити під сумнів або перейти ґендерні обмеження.[30]. Проте приховані упередження викладачів та співробітників у школах в кінцевому підсумку запобігти ґендерній плинності в класному середовищі. У дослідженні, проведеному в 2016 році, де вимірювалися вчительські фасилітації ґендерно типізованих та ґендерно-нейтральних активностей під час вільної гри, зроблено висновок, що педагоги сприяли чоловічий діяльності більш високими темпами, ніж жіночій. В дослідженні пропонується: «інформування вчительського складу про виявлені тенденції можуть спонукати переглянути власні педагогічні практики і служити каталізатором просування методів навчання, що створюють у класі обстановку, в якій хлопчики і дівчатка отримають підтримку для участі у найрізноманітніших класних заходах»[31]. Інші пропозиції і пошуки щодо розширення ґендерної нейтральності в школах включають:

• дозвіл ґендерно-нейтральних випускних вечорів і «повернень на батьківщину» (студентська традиція США) — для відвідування та участі в конкурсах одностатевими парами і трансґендерними учасниками і учасницями; 
• обладнання ґендерно-нейтральних ванних кімнат і житла в кампусі;[32]
• створення ґендерно-нейтральних студентських організацій, братств і сестринств; 
• скасування розмежування іграшок на ґендеровані області;
• усунення ґендерно-специфічних видів спорту на уроках фізичного виховання[33]

Кроком до ґендерної нейтральності є скасування дрес-коду серед установ в залежності від обмежень, що накладаються на студентство, та комфорт у такому одязі. Трансґендерним студенткам та студентам суворий дрес-код може ускладнити підтвердження їх ґендерної ідентичності, важливість котрої може впливати на все життя цих людей. (Не)відповідність одягу в установах може викликати такі наслідки, як зниження академічної успішності, зростання показників відрахувань та збільшення дисциплінарних стягнень[34]. Станом на 2017 рік, 150 початкових шкіл Великої Британії ввели ґендерно-нейтральну шкільну форму, і в результаті цієї зміни учні відчули кращий контроль над своєю ідентичністю.[35]

У 2005 Університет Каліфорнії, Ріверсайд став першим громадським університетом у США, що запропонував ґендерно-нейтральний варіант житла.[36] У лютому 2014 «Вашингтон пост» зазначила, що близько 150 американських шкіл тепер мають ґендерно-нейтральні житлові програми. Інші установи, такі як Університет Південної Каліфорнії і Прінстона[37], визнаючи деякі з небезпек, пов'язані з розміщенням членів ЛГБТІК±спільноти, розробили окремий корпус для таких студентів і студенток.[38]

У 2016 студентство Ла Саль Університету проголосувало за те, щоб мати ґендерно-нейтральний варіант житла у гуртожитках, що дозволить зробити Ла Саль першим католицьким університетом у Сполучених Штатах, що пропонує ґендерно-нейтральне проживання[39]. Це голосування викликало суперечки в католицьких колах у США, оскільки традиційно католицькі гуртожитки є повністю ґендерно розокремленими.[40] Ла Саль вже впровадив варіанти житла і закликав інші католицькі університети внести зміни в житлову політику.[41]

Хелен Дейвіс описує ґендер як «класифікацію чоловіків або жінок, що включає соціальні, психологічні та інтелектуальні характеристики. Теорія ґендерної нейтральності — це теорія, яка стверджує, що біологічна стать не неминуче визначає соціальні, психологічні та інтелектуальні характеристики.»[42] Стратегії батьківського контролю можуть бути визначені як будь-які стратегії, котрі батьки використовують, щоб змінити, переінакшити або вплинути на поведінку, думки або почуття дитини. Метааналіз, проведений Endendijk, показує, що «основи ґендерно-нейтрального виховання (ГНВ), не проєктують ґендер на дитину. Це дозволяє батькам і дітям відірватися від ґендерної бінарності.»[43] Ґендерно-нейтральне виховання дозволяє дітям бути відкритими до різних типів ґендеру, щоб діти могли вивчити свій ґендер без обмежень суспільства або ґендеру, з яким народилися. Стратегії підтримки автономії забезпечують дитину доречною кількістю контролю, бажаним об'ємом вибору, визнають інтереси дитини і забезпечують їй змістовні обґрунтування, коли вибір обмежений. Навіть якщо дитина не виказує поведінки, характерної для інших ґендерів, ГНВ дозволяє їй досліджувати, а не бути обмеженою статтю свого народження. ГНВ може реалізовуватись через дозволи гратися з нестереотипною для своєї статі іграшкою, самостійно обирати власний одяг, діяти більш «жіночно» чи «чоловічо» і дозволи дітям ставити під сумнів їхній ґендер. У соціологічній праці «Статеві відмінності у соціальній поведінці: соціальна роль інтерпретації» (Alice Eagly) доводиться, що статеві відмінності були запропоновані, базуючись на біологічних факторах, соціалізації раннього дитинства та інших концептах. Це дозволяє дітям виразити себе, не відчуваючи тиску від буття виключно чоловічими чи жіночними.[44] Також це надає уявлення про ґендерні ролі і змогу думати про них критично уже в ранньому віці.

Ґендерна нейтральність в дитячій літературі стосується того, що видавці, автори та ілюстратори повинні уникати маркетингу стосовно дітей за ознакою статі чи ґендеру, і мають замість цього зосередитися на розширенні контенту, а не посиленні соціальних і ґендерних ролей.[45] Ґендерні ролі і стереотипи пронизують нашу культуру і встановлюються за допомогою різних засобів, таких як візуальна культура або повсякденні взаємодії з родиною та однолітками.[46] Теми ґендерної нейтральності та ґендерної перформативності обговорювались в більш широкому сенсі серед вчених, наприклад, Джудіт Батлер у працях Відміна Ґендеру та Ґендерний клопіт, по відношенню до інших аспектів життя суспільства, як у випадку Девіда Реймера.[47] Щодо дитячого маркетингу, ґендерна нейтральність є зростаючим рухом серед батьків, дітей та видавців.[48] Хоча у багатьох домівках є ґендерні стереотипи, книги, з якими стикаються діти, мають як психологічний, так і соціальний вплив, оскільки діти постійно конструюють ідеї з інформації, що їх оточує, і асимілюють нові знання з попередніми[49]. Такі організації, як Let Toys Be Toys, Let Books Be Books і Pinkstinks стали відомими за роботу на користь ґендерної нейтральності у дитячій літературі та іграшках.

З сучасним акцентом на дитячій літературі, особливо у жанрі книги з картинками, батьки і феміністські організації все голосніше заявляють про соціальні наслідки ґендерованого маркетингу і обмеження, які ці наслідки накладають на дітей.[50]

Дослідження показали, що діти починають формувати почуття ґендерної ідентичності у віці 2-3 років, а 'статеву типізацію починають у 3-4 роки.[51] У дослідженні ґендерних уявлень у дорослих (Gender Perception in Adults) Kyle Pruett повідомляється: «Вирішальний момент у дослідженні ґендерних відмінностей настав, коли групу немовлят чоловічої статі одягли в рожевий, а потім вручили дорослим, котрим сказали, що вони дівчатка. Дорослі реагували, використовуючи мову та стилі тримання (немовлят на руках), що класифікуються як стереотипно-жіночі: „чудова, приємна, солодка, мила“ і т. д. Немовлят жіночої статі в синьому називали „боксер, жорсткий, сильний, впертий“ і т. д. Ось як просто ми укріплюємо ґендерно-стереотипну поведінку, замість стимулювання індивідуального росту та розвитку».[52]

Розуміння, як дитина розвиває відчуття себе в юнацькі роки, було темою дискусії серед теоретиків і теоретикинь культури, а також у критиці дитячої літератури. В «Радості дитячої літератури» Суламіф Шахар стверджує: «Практики виховання дітей та освітні методи, як і дитячо-батьківські відносини, визначаються не тільки біологічними законами, але також є культурно конструйованими».[53]

Жак Лакан та Джудіт Батлер збагатили концепт формування індивідуальної суб'єктності і самосвідомості. Лаканівське поняття стадій дзеркала зробило внесок у сучасне розуміння суб'єктності і з пір появи застосовується в Критиці дитячої літератури та розвитку дитини. Стадія дзеркала як етап належить до процесу першого впізнавання себе дитиною в дзеркалі і «змін, що відбуваються в суб'єкті, коли він присвоює зображення».[54] Як встановила Hamida Bosmajian у Розумінні дитячої літератури, «літературний текст, отже, є образом несвідомого, структурованого як мова». «Коли [стадія дзеркала] наводиться висловлюванням мовою читача-інтерпретатора мови, [зміст / значення] відкладається.»[55]

Концепція ґендерної перформативності Джудіт Батлер також пов'язана з ґендерованою дитячою літературою — через аналіз того, як персонажі представляють свій ґендер  - і засвоєна Дитячою літературною критикою.[56] Батлер визначає ґендерну перформативність, стверджуючи, що та «власне, відбувається через певне постійне повторення і публічну декламацію».[57] Також «перформативність є дискурсивним режимом, котрим встановлені онтологічні ефекти.» Хоча суб'єкт Батлер є дорослим, концепт повторення (репетиції) виходить, в тому числі, і за межі теми дитинства.[58] І Батлер, і Лакан розглядати повторення як основний чинник у формуванні особистості, що може бути застосований до дитячої літератури крізь акт перечитування книг дітьми по кілька разів.[59]

Ґендерний дисбаланс продовжує з'являтися в дитячій літературі через відсутність репрезентацій, що відрізнялися б від стереотипних. У 2011 у випуску Ґендеру і суспільства, дослідження «Ґендер у дитячих книгах XX-століття» виявило великі відмінності. Проглянувши майже 6000 дитячих книг, виданих між 1900 і 2000 роками, дослідження під керівництвом Дженіс МаКкейб (Janice McCabe), професорки соціології Університету штату Флорида, показало, що чоловіки є центральними персонажами в 57 % дитячих книг, що видаються кожен рік, і тільки 31 % жінок мають центральні персонажі. Тварини-самці є центральними персонажами у 23 % книжок у рік, в той час як самки тварин фігурують у всього 7,5 %.[60][61] При просуванні подібних вузьких репрезентацій персонажів, для дітей стає ускладненим ідентифікуватися поза ґендерною бінарністю і ролями.[62] У більш ранньому дослідженні (1971) з п'ятдесяти восьми книг двадцять п'ять включали жінку, але тільки чотири не зображали жінок (або тварин, що представляли жінок) у фартусі.[63] Багато батьків читають дітям літературу власного дитинства — через зворушливий сюжет, або через красиві ілюстрації.[64] Хоча доросла людина здатна визнати, що стереотипи є застарілими, дітям може не вистачати подібної критичності при читанні цих оповідань.[65] Сприяють неадекватному зображенню ґендеру в дитячих книгах способи, в які кожен ґендер зображується геть іншим. Жіночі персонажі набагато більш імовірно беруть на себе пасивні і допоміжні ролі, тоді як чоловічі виконують самодостатню, сильну і активну роль.[66] Це дискримінаційне зображення присутнє у багатьох дитячих книгах і запускає ризик призвести дітей до викривленої і помилкової реалізації свого істинного потенціалу в освоєнні світу.[67]

Не тільки ці нерівності присутні в книгах, але ґендерна диспропорція також існує серед тих, хто їх створює. У 2013 в Vida: жінки в літературних мистецтвах підраховано, що автори та ілюстратори — чоловіки значно перевершували тих, що були жінками (приблизно втричі — 64:21).[68]

У березні 2014 британська організація Let Toys Be Toys розширилась, включивши спецкатегорію дитячої книги Let Books Be Books. Це розширення адресувалось ґендерованим заголовкам книжок, таким як The Beautiful Girl's Colouring Book та The Brilliant Boys Colouring Book (розмальовки Для красивих дівчаток та Для блискучих хлопчиків), та обмежень, котрі ці заголовки накладають на дітей. Як ствердила Katy Guest у статті для Independent в 2014-му після старту Let Books Be Books, «Що ми робимо, розкладаючи дітей по комірках, то це підводимо їх. А книги, понад усі речі, мають бути доступні кожній дитині, що в них зацікавлена.»[69]  Організація Let Toys Be Toys вказує: «Так само, як маркування іграшок „для дівчаток“ або „для хлопчиків“, ці книги надсилають дітям дуже обмежувальні повідомлення про те, які види речей підходять/прийнятні для дівчат або для хлопчиків.»[70]

Організація швидко набирала обертів і майже відразу ж зібрала більше 3000 підписів за петицію, що змусила видавництва Parragon і Usborne відмовити у підтримці і зупинити видання ґендерно-специфічних дитячих книг. У листопаді 2014 року видавці з Peter and Jane Books погодились зробити заголовки книг Божа корівка (Ladybird Books), заявивши: «Ми, звичайно, не хочемо виглядати тими, хто обмежує дітей у будь-який спосіб.»[71]

Такі видавці, як Igloo Books і Buster Books, продовжують публікувати ґендерно-специфічні дитячі книги. В інтерв'ю в березні 2014 року редактор «Бастер» Майкл О'Мара заявив: «Докази говорять самі за себе. Дві наші найкращі дитячі книги — „The Boys' Book“ і „The Girls' Book“. Хлопчача включає такі речі, як зробити лук і стріли і як грати в різні види спорту, і ви дізнаєтесь все про стиль і те, як виглядати круто, у дівчачій книзі. 2000 людей підписали цю петицію [в перший день], але ми продали 500 000 копій книги для дівчаток. Цифри говорять мені, що я йду в правильному напрямку».[72]

У листі-відповіді на це інтерв'ю, Let Books Be Books висловили Майклу О'Мара проблеми, що викликають стурбованість: «До нас звертається багато батьків, вчителів і пов'язаних з вихованням людей, котрі мають серйозні побоювання з приводу деяких назв, що фігурують на вашому сайті і продаються в магазинах по усій Великій Британії. Вони вірять, як і ми, що маркування книг за ґендером звужує дитячі вибори та уяву, розповідаючи їм, що вони „повинні“ читати, замість того, щоб дозволити їм вибирати книги, які їх цікавлять.»[73]

Хоча є багато прикладів ґендерно-нейтральної дитячої літератури, список включає кілька визначних:

• John Dough and the Cherub — L. Frank Baum
• Black Dog — Levi Pinfold
• How To — Julie Morstad
• How to Heal a Broken Wing — Bob Graham
• Little You — Richard Van Camp & ill. Julie Flett
• One Night, Far From Here — Julia Wauters
• Once Upon a Northern Night — Jean E. Pendziwol & ill. Isabelle Arsenault
• Ruby's School Walk — Kathryn White & ill. Miriam Latimer
• Samuel's Baby — Mark Elkin & ill. Amy Wummer
• Spork — Kyo Maclear & ill. Isabelle Arsenault
• Super Daisy — Kes Gray & ill. Nick Sharratt
• The Big Brother — Stephanie Dagg & ill. Alan Clarke
• The King & the Seed — Eric Maddern & ill. Paul Hess
• The Sunflower Sword — Mark Sperring & ill. Mirian Latimer
• We Go Together!: A Curious Selection of Affectionate Verse — Calef Brown
• Wild — Emily Hughes
• Call Me Tree — Maya Christina González

В лютому 2014 року: позов Валерії Джонс (попередня зайнятість — громадське харчування) у суд на роботодавця Bon Appetit Management Company у штаті Орегон на 518000 доларів після того, як колеги неодноразово згадували Джонс як жінку. За власним визначенням, Джонс — «не жінка або чоловік, і цей термін був небажаним».[84] Влаштовуючись у Bon Appetit, Джонс навмисно не заповнювали ідентифікаційні питання «чоловік / жінка». У період роботи там, вони попросили менеджерів звернутися до працівників та інформувати їх про ґендерну ідентичність. У позові Джонс стверджується, що скарги на людські ресурси ніколи не задовольнялися і менеджери не довели справу до кінця без огляду на запити, тому Джонс довелося піти з компанії. Те, крізь що пройшли Джонс на робочому місці, називається «соціальною дисфорією»[85] — дистресом, що стосується соціальних взаємодій. Це можуть бути ситуації, коли люди сприймаються невідповідно до ґендеру або мають власні погляди на ознаки буття чоловіком чи жінкою. Навмисне чи ні, називання когось у помилковій ґендерній термінології в громадському місці може викликати збентеження і спричинити зміну сприймання людини всіма іншими співробітниками / співробітницями.

Позов міг би бути задоволений, якби ґендерно-специфічні коментарі колег Джонс були законно визнані харасментом. Іншим фактором могло бути те, що роботодавець отримав скаргу, але вирішив не вжити заходів. Джонс знаходяться під захистом Закону про рівність штату Орегон 2007 року[86], що забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації, в тому числі дискримінації за ознакою ґендерної ідентичності у сфері зайнятості.

У вересні 2014, Dana Zzyym, ветерани американських військ, намагались отримати паспорт. Уникаючи категоризувати свій ґендер як чоловічий чи жіночий у бланку заяви, вони «написали 'інтерсекс' в категорії 'стать» та «позначили 'X' як прийнятний маркер.»[87] Вони представили свідоцтво про народження, що не ідентифікує Zzyym ні як чоловіче, ні як жіноче ім'я. Zzyym народилися з неоднозначними геніталіями та ідентифікуються як інтерсекс. Державний департамент відхилив заявку Zzyym. Вони подали до суду на Державний департамент, «заявивши, що федеральний уряд порушив конституційне право на належний процес та дискримінував Zzyym за ознакою статі.»[88] У листопаді 2016-го суд видав постанову на користь Zzyym. Але станом на жовтень 2017-го справа відновлена через продовження відмови Держдепартаменту встановити у заявах на оформлення паспорту ґендерний маркер, що не є ні жіночим, ні чоловічим.[89]

На 27 квітня 2016 року, Jamie Shupe подали прохання скасувати позначення чоловічої або жіночої статі. Відставний сержант армії США, Jamie народились з чоловічою анатомією і змінили стать на жіночу в подальшому житті. Але все ще шукали свою ґендерну ідентичність в рамках чоловік / жінка. З часом Shupe усвідомили свій небінарний ґендерний статус. На клопотання суддя Amy Holmes Hehn надала положення про затвердження небінарності в якості законного ґендерного визначення, сказавши: «стать Jamie Shupe цим змінюється від жіночої до небінарної. Повідомлення про цю законну зміну буде вивішене в громадському місці в окрузі Multnomah, як того вимагає закон.»[90] Після того медичними документами було підтверджено, що Shupe не є ні чоловіком, ні жінкою і невизначеність закону не вимагає трансґендерний перехід, і суддя змогла задовольнити запит. Досягнення Jamie Shupe є значним кроком вперед по відношенню до владного визнання небінарних людей.