Генрик Біґеляйзен

Генрик Біґеляйзен
Г. Бiґеляйзен. Фото з фондів ЛМІФ.
Ім'я при народженні Henryk Biegeleisen
Народився 24 грудня 1855(1855-12-24)
Товсте, нині Гусятинський район
Помер 1 квітня 1934(1934-04-01) (78 років)
м. Львів
Громадянство  Австро-Угорщина →  Польща
Діяльність етнограф, літературознавець
Alma mater Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Напрямок народознавство, літературознавство
Жанр наукові праці
 Генрик Біґеляйзен у Вікісховищі
 Роботи у  Вікіджерелах

Генрик Біґеляйзен (пол. Henryk Biegeleisen, 24 жовтня 1855, Товсте Гусятинський район — 1 квітня 1934, Львів) — польський етнограф і літературознавець німецько-єврейського походження. Представник позитивістського філологічного методу. Дослідник літератури доби романтизму, у тому числі творчості Теофіла Ленартовича. Автор цінних етнографічних робіт, в яких незмінно приділяв значну увагу народознавчим матеріалам з України.

Життєпис

Народився в єврейській інтелігентній родині лікаря.

Навчався в гімназіях Тернополя і Бережан. Студіював історію і літературознавство у Львівському університеті. Дебютував 1877 року у «Звітах» Товариства академічного читання, активістом якого був. Далі навчався в університетах Мюнхена, Лейпцига. Доктор філології (1882 р.). Після повернення до Львова протягом кількох років працював учителем і директором львівських гімназій. У той же час він займався науковими дослідженнями та редакторською роботою, працюючи в редакціях кількох часописів Львова.

Автор понад 200 наукових праць. Редактор і автор передмов до творів Адама Міцкевича (1-4 томи, 1893 р.), Юліуша Словацького (1-6 томи, 1896 р.), Александра Фредро (1894 р.) та інших. Редагував «Бібліотеку польських книгарень» (1893-1898 роки). Товаришував з Іваном Франком[1], опублікував про нього спогади 1927 року.

Родина

Сини:

  • Броніслав (б. 1880) — інженер, директор Інституту психотехніки і наукової організації в Кракові;
  • Леон Владислав (б. 1885) — економіст, професор Вільного польcького університету у Варшаві.

Вибрані публікації

Книги
  • «Lirnik mazowiecki» (1913).
  • «Matka i dziecko w obrzędach, wierzeniach i zwyczajach ludu polskiego» (Lwów, 1927)[2].
  • «Wesele» (Lwów, 1928)[3].
  • «U kolebki; Przed ołtarzem; Nad mogiłą» (Lwów, 1929)[4].
  • «Lecznictwo ludu polskiego» (Kraków, 1929)[5].
  • «Śmierć w obrzędach, zwyczajach i wierzeniach ludu polskiego» (Lwów, 1930)[6].

Статті
  • «Motywy ludowe w balladzie Mickiewicza „Lilie“» (1891)[7].

Бібліографія
  • Henryk Markiewicz Pozytywizm. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. — S. 449. — seria «Wielka Historia Literatury Polskiej», wydanie VII. — ISBN 978-83-01-13849-3. (пол.)

Примітки
  1. Гуцал П. Біґеляйзен Генрик… — С. 125.
  2. Hanna Kurowska Stan badań nad historią kultury w Polsce w XX i na początku XXI
  3. Wesele: z 26 ilustracjami na kredowym papierze i 56 nutami w tekście
  4. U kolebki; Przed ołtarzem; Nad mogiłą. — Lwów: Instytut Stauropigjański, 1929. — 572 s.
  5. Lecznictwo ludu polskiego. (Z 100 rycinami z klinik uniw. lwow.). — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1929. — 407 s.
  6. Śmierć w obrzędach, zwyczajach i wierzeniach ludu polskiego. — Warszawa: Dom Książki Polskiej S-ka Akc., 1930. — 345 s.
  7. Motywy ludowe w balladzie Mickiewicza «Lilie» // Wisła. Miesięcznik Geograficzno-Etnograficzny. — 1891. — T. 5. — z. 1. — S. 62—103. (пол.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.