Генріх Распе

Походив з династії Людовингів. Був другим сином Германа I, ландграфа Тюрингії, та Софії Віттельсбах. Народився у 1204 році. Після смерті свого старшого брата Людвіга IV Мирного, який помер у 1226 році під час Шостого хрестового походу, захопив ландграфство Тюрингію і пфальцграфство Саксонію, ставши регентом при небожі Германі II. 1228 році оженився на доньці маркграфа Бранденбургу.

1231 року вигнав удову брата Єлизавету з її дітьми з Вартбурга, повністю захопивши владу в батьківських землях. Того ж року втратив дружину. У 1238 році оженився на доньці герцога Австрії, яка померла 1241 року.

Ландграф Генріх 1241 року надав богемському королю Вацлаву I допомогу під час навали монголів. Того ж року вступив у третій шлюб — з донькою герцога Брабанту. У 1242 році разом з королем Богемії став опікуном (адміністратором) Конрада, сина імператора Фрідріха II, якого обрано співкоролем останнього.

1245 році після відлучення папою римським Іннокентієм IV імператора Фрідриха II перейшов на бік першого. Прихильники папського престолу 1246 року після формального позбавлення Фрідріха II корони обрали королем Генріха. Своє прізвисько дістав за те, що в його обранні брали участь переважно духовні князі. За допомогою папських грошей Генріх зібрав військо і розбив Конрада 1246 року при Франкфурті-на-Майні, але отримав поранення під час облоги Ульма і помер в лютому 1247 року в замку Вартбург.

Генріха Распе було поховано поруч зі своїми батьками в монастирі святої Катерини близько Ейзенаха. Його смерть призвела до початку боротьби за Тюринзьку спадщину.