Георгіос Сотіріадіс

Сотіріадіс народився у 1852 році в Сидірокастро нинішнього нома Серрес, регіону Центральна Македонія. В Османській імперії місто називалося Демір-Іссар. Виїхавши у Грецьке королівство, Сотіріадіс навчався на філософському факультеті Університету Афін. Продовжив навчання у Мюнхені, де отримав ступінь доктора[1]. Викладав у грецьких школах в Одесі, Яніні, Філіппуполі (сучасний Пловдів) і в Афінах.

У 1896 році Сотіріадіс був призначений ефором (куратором) Афінського археологічного товариства. В 1912 році став викладачем історії в університеті Афін.

У 1918 році видавництво «Станфорд» опублікувало карту Сотіріадіса «Еллінізм і Близький Схід»[2]. Карта Сотіріадіса представляла офіційну грецьку точку зору на кінець Першої світової війни і її видання підкріплювало грецькі територіальні претензії, крім іншого, на Північний Епір та Фракію[3].

У період 1918—1920 років Сотіріадіс був заступником президента Афінського археологічного товариства[4].

У 1926 році став викладачем в Університеті Аристотеля в Салоніках, а також першим ректором цього університету. Після офіційної організації Афінської академії наук у 1926 Сотіріадіс став її постійним членом[5].

Помер в Афінах у 1941 році.

Видав багато історичних та археологічних робіт. Провадив археологічні розкопки в Фермоні, Беотії, Фокіді, Локриді і Марафоні.[6]

Серед його робіт:

• «Про топографію древніх Фів» (грец. «Περί της τοπογραφίας των αρχαίων Θηβών»), Баварська академія наук, 1904,
• «Менандр і древня комедія» («Ο Μένανδρος και η αρχαία κωμωδία»),
• «Еліпсоїдальні будівлі Фермона, його Акрополь і музей» (Τα ελλειψοειδή κτίσματα του Θέρμου και η Ακρόπολις και του μουσείον αυτής)

та інші.[7]

Сотіріадіс переклав сучасною мовою трилогію «Орестея» Есхіла, а також переклав з німецької «Історію Візантійської літератури» Карла Крумбахера[7].