Георгіївська церква (Попівка)

Час будівництва дерев'яної церкви в ім'я св. Георгія Переможця у с. Попівка Зіньківського пов. (тепер Зіньківського р-ну) не встановлений. Перша згадка про неї, як існуючу, датується 1763, що засвідчується срібною позолоченою гробницею, яка була виготовлена на кошти ієрея Пантеймона Івановича та його сина Гната. У 1790 церква була розібрана. Новий, дерев'яний храм збудували 1797 з дозволу Чернігівського архієпископа Віктора. 1870 до церкви прибудували дерев'яну дзвіницю, 1880 поставили на мурований цоколь, 18.10.1880 наново освятили.

У 1902 володіла 31 дес. 1600 кв. саж., у 1912 — 33 дес. ружної землі. Мала 2 будинки для квартир причта. Діяли бібліотека, церковнопарафіяльна школа (містилася у спеціально побудованому будинку).

До парафії входив хут. «по Голтві». 1902 парафіян — 1109 душ чоловічої, 1107 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів — 10, міщан — 22, козаків — 1032, селян — 28.

Георгіївська церква закрита 1930 і перетворена на зерносклад. Відновила діяльність 1942. Громада зареєстрована 09.09.1944.

У новітній час громада зареєстрована 30.06.1992 за № 106. Богослужіння проводяться у культовій споруді.

Напередодні Великодня, 22 квітня 2011 року, згоріла дотла дерев'яна будівля церкви.[1][2]

• 
  залишки цоколя згорівшої церкви
• 
  залишки цоколя згорівшої церкви
• 
  могила на тетиторії церкви
• 
  могила на території церкви
• 
  приміщення церкви

із священиків:

• Григорій Пилипович Гонтаровський (1902, 1912, у сані з 1884, нагороджений скуфією 1896),
• Бондаревський (кін. 1920-х),
• Андрій Звягольський (1940-і),
• протоієрей Павло Ігорович Лапоногов (з 26.09.1964);

із псаломщиків:

• Олексій Іоаннович Полушкін (1902, на посаді з 1900),
• Тит Никифорович Здоров (1912), із паламарів:
• Никифір Павлович Здоров (позаштатний 1902);

із церковних старост:

• козак Терентій Андрійович Пругло (1902),
• міщанин Микола Мойсеєвич Хмелик (1912),
• Уляна Федорівна Бровко (2008).

• Науково-видавничий проект «ПОЛТАВІКА. Полтавська Енциклопедія»