Георг Бем

Георг Бем народився 2 вересня 1661 року у Гоенкірхен (Тюрингія). Першим його учителем був батько Бальтазар, який був органістом. Можливо, що він також вчився у Йоганна Генріха Гільдебранда (нім. Johann Heinrich Hildebrand)[2], кантора в Ордруфі. Після смерті батька у 1675 році, Бем вчився латинській школі у комуні Гольдбах та, пізніше, у гімназії міста Гота, які закінчив 1684 року[3]. 28 серпня 1684 він поступив до Єнського університету. Орієнтовно 1690 року він його міг закінчити[1].

З 1693 року він мешкав у Гамбурзі[4]. Можливо він слухав музику Йоганна Адама Райнкена, який був органістом у Церкві Святої Катерини. Бем також міг чути гру та музику Вінсента Любека чи навіть Дітріха Букстегуде[5].

1697 року помер Крістіан Флор (нім. Christian Flor)[6], органіст церкви Святого Іоанна Хрестителя у Люнебурзі, і Георг Бем попросився на цю посаду, зважаючи на те, що регулярної роботи у нього на той час не було. З 1698 і до самої смерті він пропрацював тут. Бем одружився і у нього було 5 синів[5].

З 1700 по 1702 роки він міг вчити молодого Йоганна Себастьяна Баха, який приїхав до міста у 1700 році, щоб навчатися в школі церковних півчих при церкві Святого Михайла[7]. Прямих доказів того, що Бах навчався у Бема нема. 1775 року Карл Філіпп Емануель Бах у листах до Йоганна Ніколауса Форкеля писав, що батько любив і вивчав музику Бема[8][7]. 31 серпня 2006 року було виявлено копію відомої хоральної фантазії Райнкена «Потоки вод Вавилона» (нім. An Wasserflüssen Babylon), підписану Бахом:

Il Fine â Dom. Georg: Böhme descriptum ao. 1700 Lunaburgi

Скорочення «Dom.» може означати або «дім» (лат. domus), або «учитель» (лат. Dominus), це доводить, що Бах знав Бема особисто[9]. Цей зв'язок мав перерости у близьку багатолітню дружбу, бо у 1727 році Бах саме Бема назвав своїм північним агентом з продажу клавірних партит (BWV 825–830) №№ 2 та 3[7].

Георг Бем помер 18 травня 1733 року. Його син, Якоб Крістіан, який мав успадкувати посаду органіста після нього, помер молодим. Тож цю посаду посів зять Бема, Людвіг Ернст Гартман[5].

Бем найбільш відомий своїми творами для флейти, органу та клавесину (в основному прелюдії, фуги та партити). Багато його робіт було написано так, що могли виконутися і на органі, і на клавесині, і на клавікорді. Його музиці характерний стиль імпровізації, фантазії — «stylus phantasticus».

Найбільш значимим внеском Бема у клавішну музику є розвиток хоральної партити.

• Waldschmidt, Carl L. Georg Böhm: his Life and Works, diss., Northwestern U., 1963. (англ.)
• Cumrine, Carol Ann. The Keyboard and Vocal Settings of Georg Boehm: an Analysis of Style as Dictated by Text, diss., Syracuse U., 1972. (англ.)
• Verkade, Gary G. Georg Böhm: Vater unser in Himmelreich á claviers et pedal: the Concept of Order, diss., U. of Iowa, 1987. (Another title: The Concept of Order in the Keyboard Works of Georg Böhm.) (англ.)
• Müller-Buscher, Henning. Georg Böhms Choralbearbeitungen für Tasteninstrumente. Laaber, 1979. ISBN 3-921518-07-5. (нім.)

• Вільні ноти авторства Georg Böhm на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)