Георг Віктор (князь Вальдек-Пірмонту)

Народився 14 січня 1831 року в Арользені. Був четвертою дитиною та другим сином в родині князя Вальдек-Пірмонту Георга II та його дружини Емми Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймської. Мав старших сестер Августу й Ерміну. Старший брат помер в ранньому віці до його народження. Згодом сімейство поповнилося молодшим сином Вольрадом.

Став князем у віці 14 років після смерті батька. До 1852 року правив під регентством матері. Відмовився визнавати конституцію, прийняту під час німецької революції, і перебрав на себе правління лише після внесення до неї конституційної поправки 17 серпня.

Портрет Олени Нассау

У віці 22 років одружився із принцесою Нассауською, Оленою, яка була його одноліткою. Весілля відбулося 26 вересня 1853 у замку Бібріх у Вісбадені. У подружжя народилося семеро дітейː

• Софія Ніколіна (1854—1869) — прожила 15 років, померла від сухот;
• Пауліна (1855—1925) — дружина князя Алексіса цу Бентхайм унд Штайнфурт, мала восьмеро дітей;
• Марія (1857—1882) — дружина спадкоємного принца Вюртембергу Вільгельма, мала сина та доньку;
• Емма (1858—1934) — дружина короля Нідерландів Віллема III, у 1890—1898 роках — регентка Нідерландів, мала доньку;
• Олена (1861—1922) — дружина герцога Олбані Леопольда, мала сина та доньку;
• Фрідріх (1865—1946) — наступний князь Вальдек-Пірмонта у 1893—1918 роках, був одруженим із Батільдою цу Шаумбург-Ліппе, мав четверо дітей;
• Єлизавета (1873—1961) — дружина князя та графа Ербах-Шонберг Александра, мала четверо дітей.

Мешкали в Арользенському замку у столиці князівства. Літньою резиденцією слугував замок Пірмонт, який був частиною Пірмонтської фортеці.

Під час Австро-прусської війни Георг Віктор швидко та рішуче став на бік Пруссії. Мав чин генерала від інфантерії прусської армії.

У 1867 році вступив до Північнонімецької конфедерації. Оскільки через свою бідність країна не могла взяти на себе нові тягарі, пов'язані із приєднанням до союзу, то, за договором від 18 липня 1867, управління Вальдек-Пірмонтом було передано Пруссії на 10 років. Договір був подовжений двічі: у 1877 та 1887 роках.[1] Пропозицію повної анексії Бісмарк відхилив. За князем залишалося право на помилування, влада над церквою та прийняття законодавства. В цілому, це було надзвичайно вигідне рішення для все ще незалежної і «суверенної» країни. Доходи були збільшені за рахунок прусської допомоги, витрати — значно скорочені. Пруссії це коштувало близько півмільйона марок на рік.[2]

Відповідно військової угоди від 6 серпня 1867 року контингент Вальдек-Пірмонту був включений до прусської армії. Георг Віктор також був почесним шефом 3-го гессенського піхотного полку № 83.

Портрет Георга Віктора

У 1871 році князівство увійшло до складу Німецької імперії.

Аби компенсувати втрату політичного впливу і мати якесь значення на династичної сцені Європи, метою князя та його дружини стало, в основному, влаштування вигідних партій для своїх дітей. Георг Віктор цікавився наукою, діти поділяли його захоплення. Завдяки йому вони були обізнані в історії та культурі, багато читали. Зрештою, троє з них увійшли до правлячих європейських сімей. Олена встигла побачити весілля чотирьох старших доньок, перед тим як пішла з життя у жовтні 1888 року.

У віці 60 років Георг Віктор узяв другий шлюб із 33-річною принцесою Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзькою Луїзою. Весілля відбулося в Луїзенлунді 29 квітня 1891. Наступного року народився єдиний син пари:

• Вольрад (1892—1914) — німецький військовик, лейтенант гессенського полку драгун. Під час Першої світової брав участь у бойових діях у Вогезах та битві на Марні. Загинув у Західній Фландрії. Одружений не був, дітей не мав.

12 травня 1893 року князь помер від пневмонії у Маріанських Лазнях. Тіло перевезли з Богемії до Вальдек-Пірмонту і поховали на цвинтарі в Родені.[3]

• Орден Чорного орла (Королівство Пруссія) (1 лютого 1868);
• Орден Серафимів (Швеція) (8 жовтня 1872).

• Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 7, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1939], DNB 367632829, S. 501, Nr. 2437.
• Gerhard Menk: Waldecks Beitrag für das heutige Hessen. 2. Auflage, Wiesbaden 2001.
• Hartmut Platte: Waldeck und Pyrmont. Geschichte eines Fürstenhauses. 2. Auflage. Börde-Verlag, Werl 2003, ISBN 3-9806221-8-5 (Deutsche Fürstenhäuser 3).

• Вальдек-Пірмонт (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Георга Віктора (англ.)