Георг IV

З правлінням Георга-регента пов'язана тривала боротьба Великої Британії з Наполеоном I Бонапартом та Французькою імперією, яка завершилась поразкою Наполеона й перемогою Англії. Економічний розвиток країни у ці роки також був успішним.

Однак Георг IV (як принц-регент і потім як король) був особисто надзвичайно популярним — одним з популярніших монархів Британії взагалі. Денді, щедрий покровитель художників, гурман, Георг мав не зовсім заслужену репутацію холодного егоїста, байдужого до своїх близьких.

8 квітня 1795 року він одружився з Кароліною Брауншвейзькою, яка народила йому єдину дочку Шарлотту Августу. Суспільство було вражене його конфліктами з дочкою, ймовірною спадкоємицею престолу (померла ще за життя діда, під час пологів) та законною дружиною Кароліною Брауншвейгською. Кароліна, яку чоловік залишив ще у 1796 році, після смерті свекра у 1820 році за потужної громадської підтримки повернулась до Великої Британії з метою коронуватись разом із Георгом (19 липня 1821 року), але це їй не було дозволено, оскільки палата лордів прийняла так і не затверджений палатою громад закон про їхнє розлучення; менше ніж за місяць приголомшена королева померла (звісно, поширювались чутки, що чоловік наказав її отруїти). Георг був неодноразовим об'єктом сатири (зокрема Байрона).

Є історичний анекдот[1] про те, що Георг IV коронувався короною, узятою ним напрокат у ювеліра Рендалла (оскільки через величезні борги не міг викупити її у власність).

Рання смерть єдиної законної дочки фактично залишила Георга без спадкоємців. Оскільки всі його численні брати (окрім герцога Камберлендського, одруженого з 1815 року, у якого, однак, ще не було дітей) були холостяками або перебували у цивільних шлюбах, а всі сестри були бездітними, то це ставило під загрозу існування династії. У 1817–1818 роках одразу кілька британських принців поспіхом узяли собі дружин завдяки обіцяному монархом значному фінансовому заохоченню тому, хто продовжить династію. Дочка, що народилась в одному з цих шлюбів, принцеса Вікторія Кентська, успадкувала британську корону після смерті Георга та іншого свого дядька, Вільгельма IV, у 1837 році.

• Георг IV винайшов правий та лівий чоботи. До цього все взуття могло надягатись на будь-яку ногу.
• Вважався, особливо в молодості, ловеласом та серцеїдом з урахуванням того, що обхват його талії сягав 1,5 метрів.

• (KG) Орден Підв'язки 26 грудня 1765
• (PC) Таємний Радник 29 серпня 1783
• (KT) Орден Будяка 5 листопада 1811
• (KP) Орден Святого Патріка 5 листопада 1811
• (GCB) Орден Лазні 2 січня 1815
• (GCH) Королівський Гвельфський Орден 12 серпня 1815
• (GCMG) Орден Святого Михайла і Святого Георгія
• Орден Андрія Первозванного 13 листопада 1813
• Орден Святого Духа 20 квітня 1814
• Орден святого Михайла 20 квітня 1814
• Орден Золотого руна 1814
• Орден Чорного орла 9 червня 1814
• Орден Червоного орла 9 червня 1814
• Орден Золотого руна липень 1814
• Орден Слона 15 липня 1815
• Королівство Обох Сицилій Орден Святого Фердинанда за заслуги 1816
• Королівство Обох Сицилій Орден Святого Януарія 1816
• Бант з трьома військовими Орденами, Орден Христа 1816
• Орден Сантьяго та Меча 1816
• Орден Авіса 1816
• Орден Вежі й Меча 1816
• Орден Віллема 27 листопада 1818
•  Королівство Баварія Орден Святого Губерта
• Орден Південного Хреста 27 листопада 1818
• Хрест Дона Педро I 27 листопада 1818
• Орден Карлоса III 27 листопада 1818

• Р. Л. Кривонос. Георг IV // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Попередник Георг III

Король Великої Британії 1820-1830

Наступник Вільгельм IV

Попередник Георг III

Король Ганноверу 1820-1830

Наступник Вільгельм IV

Попередник Георг III

Король Ірландії 1820-1830

Наступник Вільгельм IV