Герард Терборх

Народився у містечку Зволле (провінції Оверейсел) у родині високопосадовця та художника Герарда тер Борха Старшого. У дитинстві виявив хист до малювання. Спочатку проходив навчання у батька. 1632 року пройшов навчання у художника Віллема Дуйстера в Амстердамі.

В 1633—1635 роках навчався у Пітера де Молейна в Гарлемі, де познайомився з творчістю Франса Галса. У 1635 році відправляється до Лондона, де мешкав його дядько Роберт ван Ворст. Після смерті останнього у 1636 році повертається на континент.

З метою ознайомлення із досягненнями провідних художних шкіл перебирається до південних Нідерландів (сучасна Бельгія), відвідує Францію та Італію. У 1640—1641 роках мешкає в Римі. У 1645 він повернувся до Голландії і оселився в Амстердамі.

У 1646 році тер Борх супроводжував голландського посла Адріана Пау до Мюнстера (йшли перемовини щодо завершення Тридцятирічної війни), де намалював одну зі своїх найвідоміших творів — «Мирна конференції між Голландією та Іспанією». На запрошення іспанських дипломатів переїздить до Іспанії, де перебував до 1654 року, коли повернувся на батьківщину. В Іспанії король Філіпп IV надав художнику лицарство.

У 1654 році оженився. На батьківщині деякий час мешкав в Гарлемі, а потім перебирається до Девентера, де стає членом міської ради. З цього моменту мешкав у Девентері, присвятивши себе живопису та підготовці учнів, найвідомих з яких був Каспар Нетшер.

Був автором витончених жанрових картин, домігся визнання своїми інтер'єрними сценами з життя заможних родин і майстерністю передачі дорогих тканин, таких як шовк і атлас. Тонкість і деталізованість його картин, а також кумедна чарівність трохи лялькових персонажів були привабливими для смаків середнього класу.

Був знайомий з творчістю майже усіх великих художників XVII століття, зокрема Рембрандта і Дієго Веласкеса, однак їх вплив ніяк не позначився на його стилі живопису.

У 1630-ті — на початку 1650-х років тер Борх зображував відмічені м'якими світлотіньовими ефектами сцени народного і солдатського побуту («Солдати, що грають в карти», «Родина точильника»).

Із середини 1650-х років звернувся до сцен з життя багатих бюргерів, зображуючи нечисленні фігури в ошатних інтер'єрах. Найкращі картини Терборха цього періоду відрізняються суворою витонченістю і стриманістю образів, холоднуватою барвистою гамою, тонкістю світлотіньового моделювання, віртуозною передачею фактури шовковистих одягів («Батьківське навіювання», «Жінка, що пише листа», «Урок музики»).

З 1660 року зосереджується на малюванні портретів («Портрет молодої дівчини», «Портрет Пітера де Граффа», «Портрет Мойсея тер Борха», «Портрет Франсуа де Віка»).

Тер Борху належать також невеликі, вишукані за живописною манерою і образним виконанням портрети у зріст («Портрет дами»).

Творчість тер Борха вплинула на Габріеля Метсю, Франса ван Міріса Старшого, Пітера ван Анрадта, Еглона ван дер Нера.

• Alison McNeil Kettering, Gerard ter Borch en de Vrede van Munster, Den Haag en Zwolle 1998.
• Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts, München 1993

• Терборх // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Герард Терборх на сайті ArtCyclopedia.com (англ.)
• Герард Терборх на сайті ArtRenewal.org (англ.)