Герасимчук Дмитро Миколайович

Дмитро́ Микола́йович Герасимчу́к (нар. 15 червня 1985; Новоград-Волинський, Житомирська область пом. 8 липня 2014 селище Металіст, Луганська область) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Герасимчук Дмитро Миколайович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 15 червня 1985(1985-06-15)
Новоград-Волинський
Смерть 8 липня 2014(2014-07-08) (29 років)
10 кілометрів від Луганська, селище Металіст
Поховання Новоград-Волинський
Військова служба
Роки служби 2006-2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Дмитро Герасимчук народився 15 червня 1985 року в місті Новоград-Волинському, Житомирської області (згідно Українського Меморіалу в місті Секешфехервар)[1]. Його батько Микола Федорович теж був військовим. А 1986 року разом з родиною переїхав у Новоград-Волинський. У 1992—1995 роках навчався в ЗОШ № 2 міста Новоград-Волинський, 2002 року закінчив новоград-волинську ЗОШ № 7. Закінчив відділення підготовки військових лікарів при Вінницькому медичному коледжі. Від 2006 року у Збройних силах України. 2007 року закінчив Національний фармацевтичний університет — за спеціальністю «стандартизація і сертифікація медичних препаратів».

Зовнішні відеофайли
Герої не вмирають! Дмитро Герасимчук

На фронт вирушив в травні 2014-го. Ординатор госпітального відділення медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади. Завдяки його зусиллям з поля бою було порятовано майже 40 бійців. 22 травня підрозділ бригади потрапив у засідку поблизу міста Рубіжне; в ході бою двоє військовослужбовців загинули, шестеро отримали поранення. Капітан Герасимчук з товаришами організовували медичне забезпечення колони, надавали медичну допомогу, накладали джгути, робили перев‘язки і відвезли в місцеву лікарню міста Рубіжне поранених. Коли група доставила поранених у районну лікарню і збиралася повернутися до підрозділу, виявилося — місто заблоковане терористами. Дм довелося ночувати в Рубіжному; завдяки кмітливості капітана Герасимчука військоики провели ніч в безпеці. По тому їм не тільки самим вдалося виїхати, але й вивезти поранених та переправити їх санітарним вертольотом до шпиталю.

Загинув Дмитро 8 липня 2014 року в районі населеного пункту Весела Гора Луганської області внаслідок осколкового поранення в голову отриманого під час артилерійського обстрілу незаконним збройним формуванням базового табіру 2 БТГр, від розриву артилерійського снаряду над наметом, де проживав особовий склад медичного пункту.

Свідком трагічних подій став репортер телеканалу «Інтер» Роман Бочкала, який з українськими військовими потрапив під мінометний обстріл терористів. Роман Бочкала: «Наша артилерія працювала по позиціях терористів. Вони, очевидно, нас вичислили і відкрили у відповідь мінометний вогонь. Тут раптом пролунала команда „Повітря“, що означає — летять міни, і є тільки декілька секунд, щоб сховатися». Начмед і десантник сховатися не встигли й загинули.

10 липня відбулося прощання з ним у гарнізонному Будинку офіцерів в Звягелі, останню шану віддати прийшли сотні містян.

Похований з військовими почестями на військово-меморіальному цвинтарі у Новоград-Волинському по вулиці Чехова[2].

Без Дмитра лишились вдова й дворічний син Іван (2012 р.н.), батьки та сестра.

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (8.08.2014, посмертно)[3].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.