Гератське ханство

Навколо Герату з раннього Середньовіччя формувалися феодальні утворення. Саме місто було важливою частиною держав Тахірів, Саманідів, Хорезмшахів, Хулагуїдів. З послабленням останнього у середині XIII ст. утворилася напівнезалежна держава на чолі із маліком з династії Куртів. Після остаточного занепаду Хулагуїдів у 1335 році держава Куртів стала повністю незалежною, а володарі прийняли титул султанів, утворивши Султанат Куртів або Гератський султанат. Втім, незабаром ця держава стикнулася з агресію еміра Тимура, який у 1389 році знищив султанат, а потім Герат став фактичною столицею держави Тимуридів за час панування Шахруха.

З середини XV ст. Герат був столицею Хорасанської держави Тимуридів, яку було повалено племенами узбеків на початку XVI ст. Згодом Герат втратив свій статус, увійшовши до перської держави Сефевідів. З послабленням останньої на початку XVIII ст. в Гераті знову почався рух за незалежність. У 1716 році вождь племені абдалі Абдалла-хан Садозай оголосив про створення Гератського ханства. Втім, уже у 1718 році він зазнав поразки від Мір Махмуда Хоттакі, еміра Кандагару, й загинув. Гератська держава увійшла до складу держави Хоттакі.

У 1727 році абдалі знову відновили самостійність Герату. Управління Гератською державою здійснював емір, обраний знаттю племені, і рада знаті. Влада гератського еміра поширювалася на райони Мургаба, Бадгис, Кусувійе, Гуріан і Фараха. Спроби Надір Шаха підпорядкувати Герат завершилися успіхом у 1732 році. Кілька тисяч родин абдалі були виселені за межі області, правителем призначений один з військовиків Надір Шаха. Згодом вона стала складовою частиною Дурранійської імперії.

Після смерті в 1793 році Тимур-Шах Дуррані, володаря Дурранійської імперії, новим володарем став Земан-шах. Втім, проти цього виступив його брат Махмуд-шах, намісник Герату, який оголосив про незалежність Гератського ханства і виступив проти Земан-хана. 1801 року він захопив Кабул та повалив Земан-хана. Проте втриматися на троні довго не зміг: у результаті декілька разів його було повалено. Зрештою у 1818 році Дост Мухаммед хан Баракзай захопив Кабул, відпали Кандагар і Пешавар, де утворилися самостійні ханства.

Махмуд-шах вимушений був повернутися до Герату, де панував до 1828 року, коли його було повалено сином Камран-шахом. Першим ханом вдалося встановити владу Герату над хазарійським племенем дайзейнат. Але відносини мали радше характер нерівного союзництва, ніж підданства.

У 1830 році держава стикнулася з амбіціями сусідів: Велика Британія продовжувала політику розширення своїх володінь на Близькому Сході, розглядала Герат як можливість збільшення експорту та торгівлі з Афганським еміратом; у свою чергу відбувалося просування військових та торговців Російської імперії, які намагалися посилити свій вплив на півночі Персії та в сусідніх з нею областях; у свою чергу Персія після двох поразок від Росії (у 180—1813 та 1826—1828 роках) потребувала додаткових ресурсів і багатої здобичі; Афганський емірат намагався відродити єдність Афганістану. У 1833 році перські війська на чолі із Аббасом-мірзою взяли в облогу Герат, втім через раптову смерть останнього було укладено мир з Персією. За ним ханство визнало зверхність перського шаха, зобов'язавшись сплачувати данину та захищати кордони Персії.

У 1836 році за підтримки Великої Британії ханство відмовилося від перської залежності. У відповідь у 1837 році перські війська взяли в облогу Герат. Росія при цьому надала підтримку шаху своїм фахівцями. Зрештою за підтримки племен та дипломатії англійців у 1839 році вдалося змусити ворожі війська відступити. Гератське ханство скинуло перську залежність, проте посилився вплив Великої Британії, у якої було взято кредит на модернізацію війська.

У 1830—1840-х роках володарі Герату вимушені були боротися з повстанням хазарійців-дайзейнатів у Хазараджаті, яких у 1842 та 1847 роках вдалося збройно приборкати та змусити платити данину. У 1842 році Камран-шахом було повалено власним візирем Яр Мухаммадом.

1851 року після смерті Яр Мухаммад-хана в Гераті почалася боротьба сардарів (військовиків) за владу. У цю боротьбу відкрито втручалися Персія та Велика Британія, згодом Дост Мухаммад-хан, емір Афганістану. У 1852 році Гератське ханство знову перейшло до оборони — 1852 року відбито напад афганського війська, а у 1856 році — перського. Останнє вдалося за втручання Великої Британії, яка змусила перські війська вийти з Герату, який на нетривалий час було захоплено.

1857 року володарем став представник роду Баракзай — Султан Ахмад-хан, який визнав зверхність перського шаха. Втім, у 1862 році Герат зазнав поразки у новій війні проти Афганського емірату, під час облоги 1863 року хан помер, а новим володарем було визнано еміра Дост мухаммед-хана, а саме ханство приєднано до Афганської держави.

• Махмуд-Шах Дуррані (1818—1828)
• Камран-Шах Дуррані (1828—1842)

• Яр Мухаммад-хан (1842—1851)
• Сайїд Мухаммад-хан (1851—1856)

• Султан Ахмад-хан (1856—1863)