Гергард Енгель

5 жовтня 1925 року Енгель надійшов на службу стрільцем в 5-й прусський піхотний полк рейхсверу. Після двох відряджень в піхотну школу в Дрездені служив у 2-й роті, а з квітня 1932 року — в 3-й роті. 10 вересня 1933 був призначений ад'ютантом 3-го батальйону в Ростоці. У 1937/38 роках командував 11-й ротою 27-го піхотного полку. У 1938/41 роках обіймав посаду ад'ютанта від сухопутних сил під керівництвом шеф-ад'ютанта вермахту Рудольфа Шмундта при верховному головнокомандувачі сухопутних військ. У 1941 році Енгель був призначений зв'язковим офіцером від сухопутних військ при Гітлері. 1 жовтня 1943 року за власним бажанням був направлений на фронт, де взяв на себе командування 27-м фузілерним полком під Невелем, а потім — 197-м гренадерським полком і 12-ю піхотною дивізією під Аахеном і в Арденнах. 1 квітня 1945 року Енгель був призначений командиром народної гренадерської дивізії імені Ульріха фон Гуттена в 20-му армійському корпусі в районі Галле. З 8 травня 1945 року по грудень 1947 року Енгель перебував у американському полоні.

Після звільнення з полону працював керівником цукрового заводу під Нерфеніхом, а потім інструментального заводу в Дюссельдорфі. Очолював товариство ветеранів 12-ї дивізії. У 1974 році Енгель випустив мемуари про період служби в головній ставці Гітлера, які є важливим джерелом історичної інформації.

• Фанен-юнкер (17 серпня 1927)
• Лейтенант (1 вересня 1930)
• Обер-лейтенант (1 липня 1933)
• Гауптман (1937)
• Майор (1941)
• Оберст-лейтенант (1943)
• Оберст (травень 1944)
• Генерал-майор (листопад 1944)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1945)

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (2 жовтня 1936) — отримав 2 медалі одночасно.
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (21 листопада 1938)
• Орден Корони Італії, офіцерський хрест (14 липня 1938)
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Італія) (14 липня 1938)
• Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (3 січня 1939)
• Орден Святого Савви 3-го класу (Королівство Югославія) (28 липня 1939)
• Орден Корони Румунії, офіцерський хрест (7 червня 1940)
• Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія) (16 грудня 1941)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест у сріблі (16 жовтня 1943)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (26 лютого 1944)
  • 1-го класу (23 травня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (4 липня 1944)
  • Дубове листя (№ 679; 11 грудня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Відзначений у Вермахтберіхт (26 листопада 1944)

• Hildegard von Kotze (Hrsg.): Heeresadjutant bei Hitler 1938—1943: Aufzeichnungen des Majors Engel. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1982, ISBN 3-421-01699-2.

• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterninäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 3: Dahlmann-Fitzlaff. Biblio-Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2443-3, S. 336—337.
• Michael Buddrus: Mecklenburg im Zweiten Weltkrieg. Edition Temmen, Bremen 2009, ISBN 978-3-8378-4000-1.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X