Герда Вегенер

Герда Готліб народилася в прибережному данському місті в Ютландії в родині вікарія у 1886 році. Незважаючи на консервативне виховання, Герда переконала сім'ю дозволити їй в підлітковому віці виїхати в Копенгаген, де вступила до жіночого коледжу Королівської данської академії красних мистецтв. Там зустріла студента коледжу Ейнаром Вегенером і у 1904 (у 19 років) одружилася з ним[5]. У 1912-му переїхала з чоловіком у Париж і зайнялася художньою кар'єрою. Пара вела світське життя, якому сприяв успіх Готліб як портретистки та ілюстраторки провідних модних журналів.

Портрет Лілі Ельбе

У Парижі Готліб швидко стала відома своїми чуттєвими ілюстраціями, які висловлювали свободу духу. На її картинах часто зображена таємнича красуня зі стильним коротким каре, повними губами і завзятими карими очима. У 1913 році громадськість була шокована розкриттям таємниці моделі художниці, якою виявився її чоловік Ейнар. У жіночому вигляді Ейнар Вегенер представлявся оточуючим під ім'ям Лілі Ельбе.[6]

У 1930 році Герда Готліб підтримала чоловіка у його рішенні зробити трансгендерний перехід і стати жінкою — як фізично, так і юридично. Ейнар стає першою людиною, яка пройшла хірургічну корекцію статі. Для цього подружжя переїхало до Німеччини, де німецький сексолог Магнус Гіршфельд зробив Ейнару операцію.[7]

Згодом Герда і Лілі-Ейнар повернулися в Копенгаген. Пара організувала художню виставку, щоб зібрати гроші на наступну операції Лілі, але виставка провалилася. Після цього Ейнар-Лілі остаточно закинув свою творчість. До 1931 року Герда і Лілі за взаємною згодою розлучилися. Їх шлюб був анульований королем Данії, і обидві уклали нові союзи. Герда одружилася з італійським офіцером і переїхала в Марокко, Лілі закохалася в молодого французького художника.

Сподіваючись стати матір'ю, Лілі зважилася на останню операцію — трансплантацію матки. Після операції тіло Лілі відкинуло пересаджений орган, і вона померла через два дні. Герда Вегенер не оговталася від смерті Лілі. Вона розлучилася з чоловіком і повернулася в Копенгаген, де жила самітницею до кінця життя. На той час її картини вийшли з моди, а відповідати новим художнім тенденціям вона не змогла. Художниця жила, заробляючи на хліб малюванням різдвяних листівок. Зубожіла мисткиня пристрастилася до алкоголю і померла на самоті у 1940 році.

У своїй творчості Герда Вегенер була глибоко зачарована людськими іграми з ідентичністю, перевдяганнями, масками і театральністю. Читачі журналів «La Vie Parisienne», «Vogue», «La Baïonnette» і «Le Rire» милувалися її технічно чудовими і часом відвертими малюнками. Для цих малюнків найчастіше позував Ейнар — в макіяжі, різних перуках, сукнях, туфлях і з екзотичними віялами.

Живучи в Парижі, Герда Вегенер брала участь в найважливіших щорічних виставках, і навіть була представлена у французькому павільйоні на Всесвітній виставці 1925 року, де виграла дві золоті медалі[8]. Вона робила ілюстрації (особливо для еротичної літератури) і створювала скляну мозаїку для паризьких магазинів і заможних будинків[9].

Три картини Герди Вегенер входять у колекцію Центру Помпіду. Але провідні данські музеї не купили жодної — оскільки була вона жінкою, висловлювала себе в комерційній мас-культурі, була бісексуальною і знаходилася у неоднозначному шлюбі.

Історія Герди та Ейнара лягла в основу фільму «Дівчина з Данії», який у 2015 році зняв режисер Том Гупер, відомий за фільмами «Король говорить!» і «Знедолені». Роль Герди в стрічці зіграла шведська акторка і танцівниця Алісія Вікандер, а Ейнара / Лілі — володар Оскара Едді Редмейн.[10][11][12][13]