Еротика
Еро́тика — мистецтво передачі сексуальних емоцій.
Еротика | |
Названо на честь | eroticismd |
---|---|
Еротика у Вікісховищі |
Найчастіше еротика виражається за допомогою образотворчих мистецтв, літератури і пісень. Поведінка персонажів, зображених в еротичному творі, може бути пов'язана як із щирим, майже божественним почуттям любові, так і зі звичайним сексуальним потягом. На відміну від порнографії, еротика не акцентує графічні деталі статевих органів і статевого акту. В еротиці часто присутній елемент недосказаності, незакінченості сюжету — закінчення зображуваної любовної прелюдії, її деталізація залишається на відкуп уяві глядача, читача або слухача. Тим не менш еротика подекуди збуджує уяву сильніше, ніж порнографія. Еротичні твори можуть піддаватись цензурі.
Ряд авторів, що притримуються феміністичних позицій, пропонують називати еротикою зображення рівноправних сексуальних відносин, а порнографією — нерівноправних, таких, які пригнічують сексуальні інтереси жінки.[1]
Міфологічні персонажі
Еротика в культурі
- «Золотий віслюк» — твір часів античності.
- Декамерон — еротичний літературний твір.
Масова культура
- Журнал Плейбой
- Роман Григорович Віктюк — постановник еротичних спектаклів.
- Тінто Брас — режисер широко відомих еротичних фільмів.
- Том оф Фінланд — фінський художник То́уко Ла́аксонен, відрізнявся гомоеротичними, а й, часто, гей-порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистских ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування.
Розповсюдження
Еротика фіксувалася спочатку за допомогою фарб на різноманітних матеріалах (глина, полотно). Копія з натури існувала у одному примірнику і була витвором мистецтва. Відомі фрески та декор еротичного спрямування ще з часів Стародавнього Єгипту та Межиріччя. З появою фотографії еротика отримала можливість тиражуватися необмеженими накладами. У цей час розвиваються еротичні журнали. У комп'ютерну епоху еротика певний час існувала у форматі ASCII. Згодом з винайденням форматів GIF та JPEG вона стає нарівні з порно найпопулярнішим контентом мережі інтернет.
В Україні
В Україні на сьогодні Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі затвердила критерії розмежування порнографії та еротики. В середині лютого 2007 р. комісією було затверджено критерії стосовно друкованої, аудіовізуальної, електронної й іншої продукції, реклами, а також переданих і отриманих по комунікаційних лініях повідомлень і матеріалів, які належать до порнографічної або еротичної продукції.
- Порнографією варто вважати детальне зображення сцен статевого акту і деталізовану демонстрацію оголених геніталій, якщо вони використовуються для збудження сексуальних інстинктів глядачів без будь-якої художньої або навчальної мети.
- До еротики відносяться зображення оголеного тіла, а також геніталій — якщо кількість таких зображень не перевищує 20 % від загальної кількості зображень і 50 % від площі кадру або всього зображення. Показ відвертих сцен на дальньому плані «без явної візуалізації взаємодії геніталій» варто вважати еротикою, а демонстрацію групових і гомосексуальних зносин на передньому плані, сцен сексуального насильства і статевих збочень — порнографією.
Слід зазначити, що документ розроблений експертною комісією і містить наведені критерії, ще має бути затверджений Верховною Радою, перед тим бувши опрацьованим профільним комітетом ВР.
Примітки
- Адриан Гайгес, Татьяна Суворова. Любовь — вне плана. — Москва: Собеседник, 1990. (рос.)
Посилання
- Еротика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 346.