Герта Маркс Айртон

Герта Маркс Айртон (уродж. Феб Сара Маркс; англ. Hertha Marks Ayrton, 28 квітня 1854 — 23 серпня 1923) — англійський інженер, математик і винахідник. Перша в історії жінка, що отримала медаль Г'юза від Лондонського королівського товариства за роботу над електричною дугою і піщаними брижами.[6]

Герта Айртон
Hertha Marks Ayrton
Герта Айртон
Ім'я при народженні англ. Phoebe Sarah Marks[1][2]
Народилася 28 квітня 1854(1854-04-28)
Портсмут, Гемпшир, Англія
Померла 23 серпня 1982(1982-08-23) (128 років)
Ленсінг, Західний Суссекс, Англія
Поховання Бромптонський цвинтар
Громадянство Велика Британія
Національність євреї
Діяльність математикиня, інженер-електрик, фізик, винахідниця, феміністка, учасниця Жіночого соціально-політичного союзу, суфражистка
Галузь математика і інженерія
Alma mater Кембриджський університет
Знання мов англійська[3]
У шлюбі з Вільям Едвард Айртон[1][4]
Діти Barbara Ayrton-Gouldd[1]
Нагороди Медаль Г'юза (1906)[5]

Ранні роки

Феб Сара Маркс народилася в Портсмуті, Англія, в 1854 році. Вона змінила своє ім'я на Герту, коли була підлітком.[7]

Герта була третьою дитиною в родині єврея-годинникаря, іммігранта з Польщі. Її батько рано пішов з життя, в 1861 році. Мати намагалася самостійно прогодувати дітей, але їй насилу вдавалося це, незважаючи на великий талант до вишивки і допомогу різних благодійних організацій. Про пристойну освіту дітей мова навіть не йшла. Тому Герту мати віддала на виховання своїй сестрі, вчительці і співвласниці приватної школи в Лондоні. Вона вивчала французьку мову, музику, предмети народного господарства, а також математику і латинь.

Закінчивши школу, Герта залишилася в Лондоні і почала заробляти собі на життя рукоділлям, допомагаючи своїй родині.[8]

Освіта і кар'єра

Герта була помічена багатими прихильниками жіночої освіти і завдяки підтримці єврейсько-німецькій родині емігрантів, у Герти з'явилася можливість вчитися в Кембріджському університеті. Така можливість для жінок відкрилася в 1865 році. А пізніше в 1869 році був заснований перший університетський коледж для жінок, Гіртон-коледж.

У 1874 році Герта з відзнакою склала іспити з англійської та математики і поступила в Кембридж.[8] Будучи студенткою Герта, разом з подругою Шарлоттою Скотт створила математичний клуб, а трохи пізніше починала займатися репетиторством.[5]

Герта прийшла до науки завдяки своїм винаходам. Будучи ще студенткою вона винайшла сфігмоманометр для реєстрації пульсу в артеріях. Також її важливим винаходом став роздільник ліній, що складається з серії паралелограмів, призначених для поділу ліній на будь-яку кількість рівних частин. На цей винахід був отриманий патент і він був продемонстрований на виставці жіночої промисловості.

У 1884 році Герта поступила на вечірній курс в технічний коледж Фінсбері до професора Вільяма Едварда Айртона.

У 1893 році Герта зробила важливе відкриття. Електричні дуги використовувалися для створення яскравого світла. Вуглецеві електроди і газ між ними нагрівалися до стану високовольтного розряду.

Герта розробила теорію, яка б пов'язала довжину дуги з тиском і напругою, і простежила шиплячий шум до окислення, а не випаровування матеріалу електрода. Ця робота була опублікована в журналі «Електрик» в 1895 році.

У 1899 році Інститут інженерів запросив її прочитати лекцію. Пізніше вона була обрана в члени інституту і отримала одну зі своїх нагород.

У 1899 році Герта керувала секцією фізичної науки на міжнародному жіночому конгресі в Лондоні.

У 1900 році Герта виступала на міжнародному електричному конгресі в Парижі.

Її успіх призвів до того, що Британська асоціація з розвитку науки дозволила жінкам працювати в загальних і секційних комітетах.

З 1883 року і до своєї смерті Герта зареєструвала 26 патентів: 5 по математичним розділювачам[що це?], 13 по дуговим лампам і електродам, та інші по повітряному двигуну.[8]

У 1906 році Герта отримала медаль Г'юза від Лондонського королівського товариства, яка щорічно присуджується за оригінальні відкриття в області фізичних наук. Вона перша і на даний момент єдина жінка, яка отримала цю медаль.[6]

Особисте життя

6 травня 1885 року Герта вийшла заміж за професора Вільяма Едварда Айртона (англ. William Edward Ayrton), удочерив його чотирирічну дочку Едіт. У 1886 році Герта народила дочку Барбару.[8]

Смерть

Герта Айртон померла в Північному Лансінгі, Сассексе 26 серпня 1923 року від отруєння крові, в результаті укусу комахи.[5]

Примітки

  1. Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 62. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. Marriages / J. WitherowLondon: Times Newspapers, 1885. — Iss. 31442. — P. 1. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  5. Джоан Мейсон (2004). Айртон [née Marks], (Фібі) Сара [Герта]. Оксфордський словник національної біографії (англ.). Процитовано 10 квітня 2018.
  6. Джоан Мейсон (1991). Герта Айртон (1854-1923) і прийом жінок в Лондонське королівське товариство. Журнал королівського товариства історії науки (англ.) (Видавництво королівського товариства). Процитовано 10 квітня 2018.
  7. Ларрі Редл (1995). Герта Маркс Айртон. Біографії жінок математиків (англ.) (Коледж Агнес Скотт; Атланта, Джорджія). Процитовано 10 квітня 2018.
  8. Пем Хірш (2009). Герта Айртон. Архів Єврейських жінок (англ.) (Історична енциклопедія). Процитовано 10 квітня 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.