Гері Снайдер

Ґері Снайдер народився 8 травня 1930 у Сан-Франциско. Його батьки Ґарольд Снайдер і Lois Hennesy Wilkey були німецько-шотландсько-англійського походження, також у нього була молодша сестра Антея. Під час Великої депресії батько збіднів і 1932 року забрав сім'ю на свою батьківщину у штат Вашингтон в окрузі King County, де мав молочну ферму. Тут Ґері захопився життям на лоні дикої природи і побутом американських індіанців. Також його мати проявляла літературні амбіції, хоча й змушена була вікувати вік у селі; завдяки їй Ґері з 5-річного віку захопився літературою. У 1937 році, коли Ґері сильно попік ноги і змушений був 4 місяці лежати в ліжку, він почав багато читати; книжки йому приносили з публічної бібліотеки Сієтла. Найбільше враження справила творчість Ернеста Сетона-Томпсона. "У юності у мене була безпосередня, інтуїтивна глибока симпатія до природного світу, якої мене ніхто не вчив. У цьому сенсі природа є моїм «гуру»[9].

У 1942 році, коли батьки розлучилися, Ґері з матір'ю і сестрою переїхав до Портленда, штат Орегон. Мати працювала репортером газети Oregonian, туди прийшов і Ґері, також певний час підпрацьовував на місцевій радіостанції.

Під час навчання у державних школах в Сієтлі і в Lincoln High School у Портленді, зачитувався літературою на індіанські теми і про пригоди піонерів прерій. Після знайомства у Художньому музеї в Сієтлі з китайським пейзажним живописом, в 10-річного Ґері зародився стійкий інтерес до цивілізацій Сходу і східних філософій, в яких згодом вбачав протиотруту до проблем Західного світу. Починаючи з 1943 року, ходив у гори; у Портленді відвідував заняття альпінізмом у клубі Mazamas.

У 1947, по закінченні середньої школи, вступив до приватного гуманітарного університету Reed College в Портленді, директор якого, прочитавши ранні вірші Ґері, допоміг йому отримати стипендію для навчання. У коледжі познайомився з майбутніми поетами Біт-покоління Філіпом Вейленом і Лью Велчем; тоді ж уперше опублікував свої вірші у студентському журналі. Навчаючись у Reed College, відвідував заняття з курсивної каліграфії у Ллойда Рейнольдса. Велике враження на нього справила книга Ернеста Феллози «Періодизація китайського та японського мистецтва». Під час канікул влітку 1948 плавав моряком на торговому судні. Надалі підпрацьовував лісником, лісорубом, теслею. Навчаючись у Reed College, досліджував фольклор в індіанській резервації Warm Spring (штат Орегон).

1950 року Гері Снайдер одружився з Елісон Ґасс, проте через сім місяців вони розійшлися (офіційно — в 1952 році).

По закінченні у 1951 році Reed College отримав ступінь бакалавра мистецтв з антропології та англійської мови, і того ж року вступив до аспірантури Університету штату Індіана зі спеціальності антропологія, маючи намір займатися етнолінґвістикою. Однак провчився там лише один семестр і переїхав до Сан-Франциско.

В Сан-Франциско проживав у помешканні Філіппа Вейлена. Захопився творчістю Дайсецу Тейтару Судзукі — японського популяризатора дзен-буддизму у США, залучивши до цього Вейлена. Два сезони працював лісовим пожежним доглядачем у Північних Каскадних горах у штаті Вашингтон — на Кратерній горі (у теплий період 1952 року) і горі Sourdough (у 1953 р.) на березі річки Скеджіт.

Восени 1953 Ґері Снайдер вступив до аспірантури Каліфорнійського університету в Берклі на факультет східних мов. Півроку працював лісорубом, протоколістом на розвантаженні лісодеревини в індіанській резервації Warm Spring в штаті Ореґон, на дорожному бульдозері (буксирі) в лісі.

У той час готував матеріали до першої поетичної збірки «Міфи і тексти».

Паралельно з навчанням у Берклі упродовж 1955—1956 як вільний слухач відвідував Американську академію досліджень Азії, де викладав Алан Вотс. Під впливом Вотса зацікавився дзен-буддизмом. На його заняттях познайомився з японським художником Сабуро Хасегава, під впливом якого задумав поему «Безмежні гори й води».

Літературна слава прийшла до Снайдера після виступу в Six Gallery на Філмор-стріт у Сан-Франциско 7 жовтня 1955 року разом з молодими поетами Сан-Франциско та Нью-Йорка (покоління Beat Generation). Запросив його Аллен Ґінзберґ. В день виступу Ґері познайомився з Джеком Керуаком. Снайдер читав останнім — вірш «A Berry Feast». Поетичні читання стали початком Поетичного ренесансу Сан-Франциско. Згодом Джек Керуак вивів його під іменем Джефі Райтера в романі «Волоцюги Дхарми» (1958).

Кілька місяців прожив у каюті (човен назвав «Marin-an») спільно з Джеком Керуаком біля Mill Valley, Каліфорнія.

Поетичну збірку «Міфи і тексти» докінчив у 1956 р., проживаючи в закинутій халупі в окрузі Марін, Каліфорнія.

У 1955 Ґері отримав ґрант від Першого Дзен-інституту США (хоча Державний департамент і чинив перешкоди Ґері як людині лівих поглядів у часи маккартизму) і в травні 1956 виїхав до Японії.

Перебуваючи у Кіото, проживав на території Шококі-джи (храму Ріндзай Дзен). На початку липня 1956 став офіційно буддистом. Упродовж двох років вивчав японську поезію та дзен-буддизм, практикував медитацію, певний час проживав в ашрамі. Повернувся з Японії до Сан-Франциско у 1958 році, найнявшись матросом машинного відділення нафтового танкера «Саппа Creek», який прямував через Стамбул. Знову поселився в каюті «Marin-an». На початку червня 1958 року познайомився з поетесою Джоан Кайґер (нар. 1934), яка теж захоплювалася східними філософіями. У той час підготував до друку поетичну збірку «Кам'яні насипи» (Сан-Франциско, 1959). У 1959 році вдруге відбув до Японії, де знімав котедж біля Кіото. Тут 28 лютого 1960 одружився із Джоан Кайгер. Разом вони здійснили 6-місячну подорож до Індії; з ними подорожував також Аллен Ґінзберґ зі своїм коханцем поетом Пітером Орловскі. Після повернення з Індії Ґері з Джоан розлучилися (офіційно в 1965).

У 1960 вийшла збірка «Міфи і тексти».

У 1961 написав есе «Буддійський анархізм».

У 1964 повернувся до Берклі, де викладає англійську мову в Каліфорнійському університеті — до 1965 р.

У 1966 разом з Алленом Ґінзберґом, учасниками Дзен-центру зі Сан-Франциско купили 100 акрів землі на березі річки Південна Юба у передгір'ях Сьєрра-Невади на краю Національного заповідника Тахо на північ від Невада-сіті, штат Каліфорнія.

У 1966 Ґері Снайдер утретє відбув до Японії, де в Осака познайомився з японкою Маса Уехара. Повернувшись до США, взяв участь в організації хіппі-фестивалю Human Be-In 14 січня 1967 у Сан-Франциско разом з Ґінзберґом.

Літній період 1967 і 1968 років провів на японському острові Suwanosejima у Східнокитайському морі. Тут 6 серпня 1967 Ґері снайдер одружився з Маса Уехара, з якою має синів Кая (нар. у квітні 1968) і Джена (нар. 1969).

У 1969 році остаточно повернувся до США з наміром збудувати на своїй ділянці у Сьєрра-Невада будинок і жити на лоні природі.

Того ж 1969 року опублікував екологістський трактат «Four Changes» («Чотири зміни», «Чотири кроки») із попередженням про небезпеку перенаселення, забруднення навколишнього середовища, надмірного споживання природних ресурсів, наголосивши на необхідних діях.

У 1971 році почав жити зі сім'єю у навозбудованому будинку в Сан-Хуан-Рідж у передгір'ї Сьєрра-Невада у передгір'ях Сьєрра-Невади.

У 1986—2003 роках Ґері Снайдер викладав англійську літературу в Каліфорнійському університеті в Девісі. У 1989 році розлучився з Маса Уехара і згодом одружився з Керол Лінн Кода (3 жовтня 1947 — 29 червня 2006), яка походила з американо-японської селянської сім'ї; з нею жив до її смерті від раку.

Гері Снайдер пише, що його спроба повернутися до землі є «не якимось ностальгічним відтворенням дев'ятнадцятого століття. Тут є покоління білих людей, яке врешті-решт готове вчитися у старших, як жити на континенті, пам'ятаючи, що наші діти і надалі протягом століть будуть жити тут (не на Місяці). Ті, що люблять і захищають цю землю, ці дерева, цих вовків, тубільці Черепашачого острова»[10].