Оратор
Оратор (лат. oro — «говорю»), красномо́вець, ритор, златоуст — той, хто виголошує промову, а також людина, що володіє даром красномовства або володіє ораторським мистецтвом.
_by_Jean-Jules-Antoine_Lecomte_du_Nou%C3%BF.jpg.webp)
Історія
Значна роль публічного оратора можлива зазвичай лише в демократичному суспільстві, де можливості умілого оратора зіставні, а часто і перевершують можливості воїнів, політиків, підприємців. Відомі випадки захоплення влади завдяки лише красномовству.[джерело?] Хоча красномовство грало дуже велику роль в історії багатьох культур (наприклад пророки в стародавній Юдеї), воно стало професією лише в демократичних державах Стародавньої Греції, оскільки там вперше з'явилася публічна політика і публічний суд. Тоді ж з'явилася і спеціальна наука про ораторське мистецтво — риторика, і професія вчителя ораторського мистецтва — ритора. Поки старогрецькі держави залишалися демократичними, оратори залишалися головними діячами політичної сцени. Ту саму роль грали і політичні оратори в республіканський період Стародавнього Риму.
У державах еллінізму і Римській імперії оратор перестав бути політичною фігурою, хоча продовжували існувати судові оратори, працювали риторські школи. Проте з появою християнства ситуація змінюється. І для пізньої античності, і для Середніх віків, і для раннього Нового часу релігійний проповідник — фігура, за впливовістю зіставна з королем або князем церкви. Хрестоматійний приклад — проповідь Петра д'Альбі, що привела до організації першого хрестового походу. У епоху Відродження знову, як і в пізній античності, зростає значення естетичної складової ораторського мистецтва. Типова фігура епохи — придворний оратор, автор панегіриків (як різновид придворного літератора). У епоху Реформації і Контрреформації знову набувають ваги проповідники. У Новий час, з переходом до демократичного типа державного пристрою, знову головним типом політика стає політичний оратор, головним типом юриста — судовий оратор. Лише друга половина XX століття, з її орієнтацією на візуальну культуру, тіснить оратора з політичної сфери.
Типи
Типи: раціонально-логічний, емоційно-інтуїтивний, філософський, ліричний
Знамениті оратори
Грецькі оратори
Римські оратори
Середньовічні оратори
Оратори XVIII століття
Оратори XIX століття
- Абд аль-Кадир
- Авраам Лінкольн
- Бріан, Вільям Дженнінгс
- Дуглас, Фредерік
- Ральф Волдо Емерсон
- Інгресолл, Роберт Грін
- Уебстер, Деніел
- Жан Жорес
Оратори XX століття
Див. також
Джерела
- Оратор // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання
- Оратор // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Оратор // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 160.