Гетті Мораган

Гетті Мораган народилася в Ламбеті, Лондон, Англія. Вона молодша дочка телевізійного та кінорежисера Крістофера Морагана та актриси Анни Картерет. Її старша сестра Ребекка — театральний режисер,[3] а брат (по батькові) Енді — режисер музичного відео та кіно.[4] У дитинстві вона відвідувала вечірки, організовані сером Лоуренсом Олів'є,[5] який колись допомагав їй у виконанні домашнього завдання з математики.[6]

Гетті здобула освіту в школі Френшем Гайтс. Вона хотіла навчатися в університеті Ньюкасла, але батько переконав її піти за старшою сестрою Ребеккою в Нью-Голл, Кембридж,[7][8] де вона отримала диплом бакалавра мистецтв англійської літератури у 2000 році.[9] У Кембриджі вона брала участь у студентських постановках, зокрема «Вид з мосту», за яку отримала нагороду «за найвидатніше виконання» на Національному фестивалі студентської драми у 1999 році за роль Кетрін.[10]

Після Кембриджу батьки Гетті радили їй відвідувати Королівську академію драматичного мистецтва, але вона прагнула почати працювати і сказала батькам, що вступить, лише якщо не буде працювати за професією впродовж року.[5]

Мораган дебютувала у своїй професії у віці 17 років, зігравши головну роль Уни Гвітіан у двосерійній телевізійній адаптації ВВС «Весна павича» (1996).

Гетті приєдналася до Королівської шекспірівської компанії в 2001 році, дебютувавши в театрі в Стретфорді-на-Ейвоні у виставі «Коханння у лісі», а її дебют у Лондоні відбувся в театрі «Барбікан» (того ж року у грудні) у «Гамлеті». Інші вистави компанії: «Ніч душі» та «Дилема в'язня».

У березні 2004 року в театрі Tricycle вона зіграла Рубі, хіпі 1960-х, яка стає розчарованою дружиною політика у 1980-х, у виставі «Співак» Пітера Фланнері оксфордської гастрольної театральної компанії.[11] У цьому ж році вона вперше працювала з Кеті Мітчелл в Національному театрі, коли зіграла головну роль в Евріпідовій «Іфігенії в Авліді».[12]

У липні 2005 року вона знову з'явилася у виставі «Потужність» Ніка Діра в театрі «Коттесло»,[13] а також здобула визнання в Вест-Йоркширському театрі у Лідсі у вересні 2005 року, зігравши Віолу у постановці «Дванадцятої ночі» Яна Брауна.[14]

У 2006 році під час гастрольного туру з популярною комедією Філіпа Кінга «Подивися як вони біжать» (режисер Дуглас Годж) вона зіграла головну роль Пенелопи Tуп.[15] У тому ж році за виконання у театрі Літтельтон ролі Ніни в постановці Кеті Мітчелл «Чайки» Чехова[16] їй було присуджено другу премію Ian Charleson Awards 2007.

Серед телевізійних проектів — «Тіла» та «Кількісна перевага» (Outnumbered) від BBC One,[17] де вона грає повторюваного персонажа Джейн. Вона з'явилася в 1, 2 та 4 серіях «Кількісної переваги», а також у спеціальних різдвяних епізодах у 2009, 2011 та 2012 роках.

У січні 2008 року вона знялася у фільмі «Пограбування на Бейкер-стріт», а також в пілотній серії комедійної драми ITV «Велосипедний загін» (у ролі працівниці кінної поліції).

Гетті зіграла Елінор Дешвуд в трьохсерійній адаптації BBC One (сценарист Ендрю Девіс) роману Джейн Остін «Чуття і чуттєвість», яка вперше вийшла на екрани 1 січня 2008 року.[18] За виконання цієї ролі 13 червня 2008 року вона отримала нагороду як найкраща акторка на 14-му Шанхайському телевізійному фестивалі.

26 лютого 2008 року вона з'явилася у ролі Ліббі, яка розслідувала зловживання банківськими позиками, у радіоп'єсі Д. Бріттона «Коли жадібність переростає у страх» у програмі «Пообідній спектакль» BBC Radio 4.

Гетті знову співпрацювала з режисеркою Кеті Мітчелл, зігравши головну роль з Бенедиктом Камбербетчем у фільмі «Місто», новій, темно-комічній таємничій п'єсі Мартіна Крімпа[19] 24 квітня — 7 червня 2008 року.[5]

У липні 2008 року у театрі Коттесло вона та Бен Вішоу отримали головні ролі у «... деякому сліді від неї» — адаптації Кеті Мітчелл «Ідіота» Достоєвського.[20] Пізніше цього ж року Гетті зіграла Мері в п'єсі Томаса Стернза Еліота «Воз'єднання родини» в театрі Donmar Warehouse.[21] У квітні 2009 року вона повернулася до Національного театру, щоб зіграти Кей Конвей у постановці Руперта Гулда за п'єсою Джона Бойнтона Прістлі «Час та Конвеї» в аудиторії Літтельтона,[22] а також у виставі «Світанок» за п'єсою Керол Черчілль «Ще три безсонні ночі» у тому ж сезоні.

28 лютого 2010 року Мораган з'явилася в ролі міс Енід у серіалі «Політ жайворонка у Кендлфорд» (Lark Rise to Candleford), а потім у ролі Мартіни Твен у адаптації BBC «Гроші» Мартіна Аміса. Вона грала Енні у виставі «Справжня річ» Тома Стоппарда в театрі «Олд Вік» (режисерка Анна Макмін) з квітня по червень 2010 року; рік потому повернулася на сцену в скороченій виставі Теа Шаррок Шеффілдського театру Крусібл за п'єсою Девіда Гера 1978 року «Достаток» (Plenty):

Мораган викликає п'янке відчуття від спостереження за актрисою на вершині її акторської майстерності. (Sunday Times, Культура, 14 лютого 2011 року) Оригінальний текст (англ.) Morahan affords the heady sensation of watching an actress at the top of her game.

З 29 червня по 26 липня 2012 року вона грала головну роль Нори (Торвальд — Домінік Роуен) в новій версії «Лялькового дому» Саймона Стівенса в лондонському театрі Young Vic у постановці режисерки Керрі Крекнелл за задумом Іяна МакНейла. За виконання цієї ролі вона у 2012 році отримала премію Групи театральних критиків та Evening Standard Awards як найкраща актриса.[23]

З 8 серпня по 26 жовтня 2013 року Мораган знову зіграла роль Нори Гельмер разом з Домініком Роуеном, що грав її чоловіка Торвальда, в Лондонському театрі герцога Йоркського.[24]

У липні 2015 року Гетті з'явилася в ролі приреченої матері Елізабет Олдрідж у двоепізодній телевізійній адаптації BBC дебютного роману Седі Джонс «Вигнанець» (The Outcast).[25] Джулія Рейсайд із «Гардіан» була вражена грою Мораган:

Вона так чудово грала, виникає відчуття, що її недостатньо на екрані. Нам її не вистачає.[26] Оригінальний текст (англ.) She is so perfectly cast, the lack of her is palpable on screen. We miss her too.

Наступного року Гетті знялася у п'ятиепізодному серіалі BBC «Моя мати та інші незнайомці».[27]

Стосунки Мораган з актором і режисером Блейком Рітсоном почалися після їхнього знайомства під час навчання в Кембриджському університеті наприкінці 1990-х; пара заручена з середини 2000-х.[28] Вона була керівником сценарію трьох його короткометражних фільмів, а також дизайнером по костюмах та виконавицею у фільмі «Good Boy» (2008).

Йому потрібна допомога за лаштунками. Я щаслива робити це. Мені просто подобається просуватися вперед у цьому, Оригінальний текст (англ.) He needs help behind the scenes. I'm happy to supply it. I just like to get on with it.

 — сказала вона «The Sunday Times».[5] У пари народилася донька на ім'я Еміті у серпні 2016 року.[27]

• Гетті Мораган в United Agents