Гетьманський Михайло Володимирович

Миха́йло Володи́мирович Гетьма́нський (15 лютого 1924 11 серпня 2000) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — навідник міномета 1038-го артилерійського полку 295-ї стрілецької дивізії 5-ї ударної армії, молодший сержант[1], повний кавалер ордена Слави.

Михайло Володимирович Гетьманський
Народження 15 лютого 1924(1924-02-15)
Луганськ
Смерть 11 серпня 2000(2000-08-11) (76 років)
Миколаїв
Країна  СРСР
 Україна
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1942—1945
Партія КПРС
Звання сержант
Формування 295-та стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився в місті Ворошиловград (нині Луганськ) в родині робітника. Українець. Закінчив 7 класів і школу ФЗУ. Працював слюсарем на заводі «Жовтнева революція».

До лав РСЧА призваний 1942 року. У боях німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Північно-Кавказькому, Закавказькому, Південному, 4-му та 3-му Українських і 1-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

15 травня 1944 року південно-західніше села Дороцьке (Молдова) під час відбиття контратаки ворога навідник 120-мм міномета молодший сержант М. Гетьманський вогнем з міномета знищив кулемет і до десятка солдатів супротивника, чим сприяв утриманню своїх позицій стрілецьким підрозділом.

6 лютого 1945 року на підступах до м. Кюстрин (Польща) М. Гетьманський влучним мінометним вогнем знищив дві кулеметних точки ворога. 9 лютого у передмісті м. Нейштадт знищив групу солдатів супротивника.

З 28 квітня по 1 травня 1945 року під час вуличних боїв у Берліні М. Гетьманський вогнем з міномета знищив 3 кулемети, міномет і 15 солдатів ворога, забезпечивши тим самим просування вперед стрілецьких підрозділів. Був поранений, але поле бою не полишив.

У 1945 році сержант М. В. Гетьманський демобілізувався. Оселився в м. Миколаїв, працював слюсарем, майстром на миколаївському заводі «Дормашина».

Нагороди

Нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (20.03.1945) ступенів, Червоної Зірки (31.05.1943), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (25.03.1945) та 3-го (28.05.1944) ступенів і медалями, в тому числі «За відвагу» (07.02.1943).

Примітки

  1. Військове звання вказане на момент нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.