Гинухці
Гинухці (самоназва гьинухъес, авар. гьинухъесел) — цезький народ.
Історія
Етнонім «гинухці» походить від слова гьино//гьину, тобто "дорога, тропа". Бежтинці звуть їх гьинухъаса, грузини — лекӏеби, дидо//дидоелеби, цези — гьинузи.
Гинухці в офиційних документах та переписах не виділялися як самостійна народність. В 1944 году, після депортації чеченців та ліквідації Чечено-Інгуської АРСР, гинухці в числі інших аваро-андо-цезьких народів були примусово переселені в приєднаний до Дагестану Веденський район, а після реабілітації чеченців та інгушів, в 1958 году гинухці повернулися на споконвічні території. В 1960-х роках чисельність гинухського населення оцінювалася в 200 чоловік. Перепис 2002 року зафіксував в Росії 531 гинухців, які були включені як етнічна група в складі аварців. За переписом 2010 року в Росії проживало 443 гинухців.
Розселення
Проживають в основному в селі Гінух на схилі гори Охтльо (Цунтинський район), невелике число – на Прикаспійській рівнині (села Нове Монастирське Кізлярського району, Стальське Кизилюртівського району). Близько 100 ос. проживають в Грузії.
Мова та вірування
Гинухська мова належить до цезької підгрупи аваро-андо-цезької групи нахсько-дагестанської сім'ї мов. Серед гинухців поширені також цезька, російська та аварська мови.
Віруючі гинухці - мусульмани-суніти.
Генетика
По чоловічій лінії у гинухців зустрічаються наступні галогрупи:
J1-56,25 %
G2a-43,75 %
Посилання
Большая Российская Энциклопедия.
Всероссийская перепись населения 2010 г. Национальный состав населения Российской Федерации.
Всероссийская перепись населения 2002 г. Национальный состав населения Российской Федерации.
Бокарев Е. А. Цезские (дидойские) языки Дагестана. — М.: Изд-во Академия наук СССР, 1959.
Бокарев Е. А. Гинухский язык // Языки народов СССР: в 5 томах. Иберийско-кавказские языки. — М: Наука, 1967. — Т. 4.