Глинських Геннадій Степанович

Глинських Геннадій Степанович (нар. 6 грудня 1951(19511206) — 20 травня 1980) — радянський військовик, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.

Глинських Геннадій Степанович
Народження 6 грудня 1951(1951-12-06)
Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Смерть 20 травня 1980(1980-05-20) (28 років)
Кунар, Афганістан
смерть у боюd
Поховання Успенське кладовищеd
Країна  СРСР
Освіта Челябінське вище танкове командне училищеd
Звання  Капітан
Формування 108-а мотострілецька дивізія
Війни / битви Війна в Афганістані 1979—1989
Нагороди

Життєпис
Прізвище Глинських на меморіалі у Єкатеринбурзі

Народився 6 грудня 1951 року у місті Асбест Свердловської області. Він був старшою дитиною у родині фронтовика Степана Глинських та його дружини Марії Федорівни, працівниці «Нікельзаводу». Окрім Геннадія родина мала ще чотирьох дітей. Пізніше з батьками переїхав у місто Реж, де закінчив середню школу № 3 в 1969 році. Продовжив навчання у Челябінському вищому танковому командному училищі. У 1970 році втратив батька. По закінченню училища служив у Дрездені в Групі радянських військ у Німеччині[1][2].

У 1979 році його перевели до Туркестанського військового округу. Мешкав з родиною у Термезі. Наступного року був направлений до Афганістану, відіславши родину до Челябінська. Служив командиром 3-го мотострілецького батальйону 181-го мотострілецького полку 108-ї мотострілецької дивізії. 20 травня 1980 року, поблизу розщелини Мазар та селища Газ-набат, його загін був оточений ворогом. Завдяки командуванню Глинського, радянським військовим вдалося вийти з оточення. Однак, сам Геннадій Глинських помер від кулі снайпера, який влучив йому у голову. Його підлеглий, Заур Валієв, стверджував, що Глинський помер героїчно, взявши удар на себе, тим самим врятувавши життя інших бійців. У тому ж бою загинув підлеглий Глинських — рядовий Володимир Слаквін[3][4][5].

Був одружений, від дружини Тетяни мав двох синів: Олексія та Антона.

Похований на Успенському кладовищі Челябінська[1].

Нагороди

Пам'ять
  • На будівлі челябінської школи № 3 була встановлена меморіальна дошка на честь Геннадія Глинського[6].
  • Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу «Чорний тюльпан» у Єкатеринбурзі.
  • Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу загинувшим воїнам-інтернаціоналістам у Челябінську[7].

Примітки
  1. Глинских Геннадий Степанович - 3 ГСБ - Книга памяти 181 полка - Вспомним их поимённо - Архив - Сайт ветеранов 181 МСП (в/ч п.п. 51932). www.181msp.ru. Процитовано 11 серпня 2020.
  2. Книга Памяти Реж, 2005, с. 34.
  3. Книга Памяти о советских воинах, 1995, с. 272.
  4. Чёрный тюльпан, 2000, с. 34.
  5. Глинских Геннадий Степанович. tusp02.msp.midural.ru. Процитовано 13 серпня 2020.
  6. Глинских Геннадий Степанович - Тексты, Фото. semantic.uraic.ru. Процитовано 13 серпня 2020.
  7. Мемориал погибшим воинам-интернационалистам (Челябинск) - Мемориал воинов-афганцев "Черный тюльпан". afgan-memorial.org. Процитовано 13 серпня 2020.

Джерела
  • Глинских Геннадий Степанович // Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1995. — Т. I. — 723 с. — ISBN 5-203-01280-6.
  • Глинских Геннадий Степанович // Чёрный тюльпан: Книга Памяти: Афганистан (1979–1989). — Екатеринбург : Банк культурной информации, 2000.
  • Глинских Геннадий Степанович // Книга Памяти о советских воинах, погибших в российской армии. — Реж : Режевский городской Совет солдатских матерей, 2005.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.