Глуходід Олександр Вікторович

2005 року закінчив Сумський технікум харчової промисловості. З червня 2014-го — стрілець, 2-ге відділення 1-го взводу 2-ї роти 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Гор».

29 серпня 2014-го вранці під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла Олександр переміщався в кузові білої «Газелі» зі складу автоколони батальйону «Донбас». По дорозі між селами Многопілля та Червоносільське колону обстріляли російські військовики з кулеметів. Глуходід забезпечував відхід підрозділу, зазнав важкого поранення, випав з машини. Дещо пізніше його підібрали побратими та перенесли до Червоносільського; надвечір 30 серпня помер від поранень. Тіло Олексія російські солдати кинули на полі неподалік від Кутейникового, де ночували полонені бійці батальйону «Донбас».

2 вересня тіло «Гора» та 87 тіл інших загиблих привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя як невпізнаний захисник України.

Упізнаний за тестами ДНК, перепохований 19 березня 2015-го в місті Суми, Центральне кладовище, Алея поховань Почесних громадян.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

• Глуходід Олександр Вікторович
• Солдат резерву Глуходід Олександр Вікторович
• Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»