Глушаков Валерій Миколайович

Валерій Миколайович Глушаков (17 березня 1959, радгосп Ентузіаст, Нуринський район, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР — 29 березня 2017) — радянський і російський футболіст, тренер. Майстер спорту СРСР. Переможець молодіжного чемпіонату Європи. Чемпіон СРСР і Фінляндії. Володар кубка Фінляндії. Дядько футболіста Дениса Глушакова[2].

Валерій Глушаков
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Миколайович Глушаков
Народження 17 березня 1959(1959-03-17)
  радгосп Ентузіаст, КазРСР, СРСР
Смерть 29 березня 2017(2017-03-29)[1] (58 років)
  Москва, Росія
Поховання Krasnogorskoye Cemeteryd
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
1976 «Спартак-д» (Москва)
Професіональні клуби*
1976—1977 «Спартак» (Москва) 12 (1)
1977 «Спартак» (Рязань) 9 (0)
1978 «Червона Пресня» 16 (1)
1979 «Спартак» (Москва) 7 (1)
1979 «Пахтакор» 16 (1)
1980—1984 ЦСКА (Москва) 130 (8)
1985—1987 СКА (Ростов-на-Дону) 91 (3)
1988 ЦСКА (Москва) 40 (0)
1989—1990 «Котайк» 69 (1)
1991—1994 «Куусюсі» 90 (2)
1995 ЦСКА (Москва) 14 (0)
1996 «Мунайши» 11 (0)
Тренерська діяльність**
1997—1998 «Торпедо» (Москва) (адміністратор)
1999—2002 «Ніка»
2001—2002 «Ніка» (гендиректор)
2006—2017 «Ніка» (тренер)
2007—2017 «Ніка-2» (тренер)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра

Клубна

Вихованець ростовської футбольної школи ОШІСП-10[3].

Свою професійну кар'єру розпочав у 1976 році в дублі московського «Спартака». У 1977 році Глушаков дебютував за основну команду червоно-білих, що виступала тоді в першій лізі СРСР.

У літнє міжсезоння 1977 року Глушаков перейшов в рязанський «Спартак», за який відіграв до кінця сезону, провівши за команду дев'ять матчів.

Сезон 1978 року Валерій провів у клубі другої ліги СРСР «Червона Пресня».

У сезоні 1979 Глушаков повернувся в московський «Спартак», однак не зумів закріпитися в основному складі і в літнє міжсезоння перейшов в ташкентський «Пахтакор».

По закінченні сезону отримав запрошення з ЦСКА, на яке відповів згодою. В армійському клубі футболіст відразу став гравцем основного складу. У дебютному сезоні за армійців він провів 32 гри з 34. У 1984 році ЦСКА зайняв 18, останнє місце в чемпіонаті і покинув вищу лігу СРСР. Глушаков не захотів виступати у першій лізі і перейшов в ростовський СКА. Однак за підсумками сезону 1985 року ростовці зайнявши все те ж 18 місце, позбулися прописки у вищій лізі і новий сезон розпочали класом нижче.

У 1988 році Валерій повернувся в ЦСКА, у якому провів один сезон, після чого перейшов у вірменський «Котайк», в якому провів наступні два сезони.

Після розпаду СРСР багато радянських футболістів переходили в закордонні клуби, не став винятком і Глушаков, у 1991 році він перейшов у фінський клуб «Куусюсі», разом з яким став чемпіоном Фінляндії і володарем кубка.

Після чотирьох сезонів у Фінляндії футболіст повернувся в ЦСКА, в якому провів сезон 1995 року. У 1996 році Глушаков перейшов в казахський «Мунайші», де і завершив кар'єру.

Тренерська

Після закінчення кар'єри футболіста Валерій працював адміністратором в московському «Торпедо», був головним тренером і генеральним директором московської «Ніки». В останні роки життя працював тренером ДЮСШ «Ніка» та клубу «Ніка-2».

Досягнення

Командні

Особисті

Примітки
  1. Ушел из жизни мастер спорта СССР Валерий Глушаков
  2. Дядя Валера. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 28 квітня 2017.
  3. Профиль футболиста на официальном сайте московского «Спартака»[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.