Глінка Єлизавета Петрівна

Народилась 20 лютого 1962 у сім'ї військовика Петра Сидорова; мати, лікар-дієтолог Галина Поскрьобишева, була телеведучою та авторкою багатьох книг, присвячених кулінарії.

В 1986 році закінчила Другий Московський державний медичний інститут за спеціальністю реаниматолог-анестезіолог[2][3]. Того ж року переїхала до США з чоловіком, американським адвокатом російського походження Глєбом Глінкою[4]. У США здобула другу медичну освіту за спеціальністю «паліативна медицина»[5][6] (за іншими даними, це була спеціальність «онкологія»[2]). Деякі розслідувачі піддають сумніву дані про американську медичну освіту[7].

В 1999—2001 перебувала в Києві, займалась благодійною діяльністю.

З 2005 почала вести блог, присвячений своїй роботі з хворими та безпритульними[6].

В 2007 створила благодійний фонд «Справедлива допомога», основним спонсором якого була партія «Справедлива Росія».

В 2012 увійшла до громадського комітету партії Михайла Прохорова «Громадянська платформа»[8]. Того ж року увійшла до складу Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини при президенті РФ[9]

Після початку воєнного конфлікту на сході України кілька разів відвідувала територію ДНР. Стверджувала, що там немає російських військ[10], однак пізніше відмовилась від цього твердження, зазначивши, що не розбирається у військовій справі та знаках розрізнення[5].

Загинула 25 грудня 2016 в авіакатастрофі над Чорним морем у літаку Ту-154, що прямував до військової бази РФ у Сирії.

У 1999 році за сприяння Віктора Ющенка[2] заснувала перший госпіс при Онкологічній лікарні міста Києва. За іншими даними, цей госпіс не був першим, або вже існував у 1997 році[11], або був відкритий у 2001[12]

В 2007 році Глінка створила і стала виконавчим директором благодійного фонду «Справедлива допомога». Організація займалась різними проектами, наприклад наданням їжі та допомоги безпритульним, що жили на Павелецькому вокзалі в Москві[13].

Після початку подій на сході України Глінка організовувала вивезення дітей з зони конфлікту. За її словами[5] 33 дитини з притулків були вивезені з Донецька до Харкова і передані «українським військовим і адміністрації», ще 36 з дозволу дорослих родичів поїхали до Москви. Точну кількість вивезених дітей важко встановити[14]. МЗС України звертало увагу на те, що вивезення дітей може бути незаконним і розцінюватись як викрадення[15].

У 2015 та 2016 роках відвідувала Надію Савченко у російській тюрмі[14].

З початком російського втручання у війну в Сирії відвідувала цю країну з гуманітарними місіями[16][17].

• Ксенія Симонова створила пісочну анімацію пам'яті Доктора Лізи (Sand art film in memory of Dr Liza).[18]