Гнилушка (Стубелка)

Довжина 12 км, похил річки — 1,9 м/км, площа басейну 70,5 км². Довжина річки Гнилушка може змінюватися на відстань близько одного кілометра, залежно від кількості опадів, та пори року. Навесні, або при достатньо вологій погоді в інші сезони, річка бере початок із джерел на луках с. Грушвиця Друга, за 0,6 км на схід від траси Київ — Чоп. В більш посушливий період, витоком Гнилушки є джерела розташовані на заболоченій низинній території в с. Грушвиця Перша, це на 0,7 км на північний-захід від траси.

Річка рівнинного типу. Характер течії — повільний, рівнинний, швидкість не перевищує 0,3 м/с. Падіння річки — 17 м, похил, приблизно, 1 м/км (висота витоку — 205 м; гирла — 188 м). Ширина річки в окремих ділянках звужується до 70—80 см, але переважно становить 1—1,5 м, найбільшу ширину річка має в районі між селами Грушвиця Перша та Дворовичі внаслідок діяльності бобрів, які з'явилися на річці в 90-х роках ХХ століття. Тут ширина річки становить 5—8 м.

Річкова долина широка, переважно трапецієподібна. Заплава заболочена, особливо у верхній та нижній частині. Ширина заплави переважно 300—500 м, тераси простягаються до 1-2 км. В нижній течії терас не спостерігається. Річище вирівняне штучним чином. У районі гирла річки проведено меліоративні роботи по типу — осушення відкритими каналами.

Гнилушка не має приток, озер та стариць. На ній споруджено два ставки в с. Грушвиця Перша: перший — площею 14 га, який перебуває у довгостроковій оренді, розташований в центрі села; другий — площею 1,5 га, приватний, в урочищі Карпове займище, має назву «Копанка».

Перша водойма позиціонується як місце для спортивного вилову риби[1]. Середня глибина близько 1,5 м, ближче до дамби до 2,5 м. Ширина водойми 200—220 м. По середині ставка є острів 50 м довжини і 15 — ширини.

Більшість джерел збігаються з руслом річки, лише деякі витікають із берегів. Два з них мають назви пов'язані з місцем витоку: «з-під костелу», «біля Янівки». Обидва джерела не впорядковані, мають вигляд заглибин округлої форми. В с. Дворовичі є прирічкова криниця під назвою «Джерело», місцеві жителі вважають, що вона наповнена цілющою водою.

Русло річки перетинають 7 мостів з насипами, через які проходять 2 автомобільні дороги з твердим покриттям (Київ — Чоп та Рівне — Млинів) та 5 доріг місцевого значення.

В період Радянського Союзу внаслідок меліоративно-осушувальних робіт довжина річки скоротилася на 4 км. Раніше витік річки був розташований поблизу села Глинськ, що в Здолбунівському районові.

Весняна повінь на річці поблизу Грушвиці Першої

Річка має змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними Гнилушка поповнюється переважно навесні та влітку. Загалом переважає снігове живлення. Живлення підземними водами становить не більш як 20 % і переважає взимку та в бездощові періоди. Весняна повінь триває 5 — 7 днів. Тоді вода піднімається на 1-1,5 м і затоплює заплаву річки.

Гнилушка (Стубелка) бере початок поблизу села Грушвиця Перша. Тече в межах північної частини Рівненського плато переважно на північний захід. Впадає до Стубазки (Стубли) біля південно-східної околиці села Заріцьк.

Річка протікає через села: Грушвиця Перша, Дворовичі, Іваничі, поблизу сіл Мартинівка та Великий Шпаків.

Течія річки здавна була досить повільною, вона звивалася і петляла по долині, тому вода дуже часто застоювалася на торфових ґрунтах. Влітку вода набувала неприємного болотного запаху і мала жовто-коричневий колір: гнила вода, гнила річка, Гнилушка.

В деяких народних переказах поряд з назвою річки Гнилушка, зустрічається назва Грушвиця — річка в заростях груш, або річка, що витікає зі однойменного села (із розповідей жителів с. Іваничі). Також побутує назва Стубелка — річка зі студенними джерелами, що є частинкою Стубли (таку назву вказували деякі жителі с. Грушвиця).

Річка Гнилушка позначена на картах Рівненщини з кінця ХІХ століття, проте на жодній з них її назва не вказана.

Назва річки трапляється в краєзнавчій літературі Рівненського району. В книзі Я. О. Пура «Край наш у назвах» писав: «Околиця Іванич в основному низинна рівнина, зі сходу оперта до боліт заплави Гнилушки» [8, 181], а також «…можна увійти до володінь села Грушвиці Другої — колишньої чеської колонії при лівому березі Гнилушки» [8, 185]. У книзі «Історія та легенди сіл Рівненського району» М. Бендюк зазначає: «Гнилушка — річечка, що витікає за Грушвицею і впадає під Заріцьком до Стубли, має місцями неприємний (гнилий) запах води» [3, 241].

• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 76. — (№ 1204).