Голозубів Володимир Васильович

Голозубів (Голозубов) Володимир - (*27 вересня 1925, Київ  — † листопад 2000, Київ). Книжковий графік.

Голозубів Володимир Васильович
Народження	27 вересня 1925(1925-09-27) Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	листопад 2000 (75 років)
	Київ, Україна
Поховання	Північне кладовище
Навчання	Київський державний художній інститут (1958)
Діяльність	художник, ілюстратор
Напрямок	дитяча література
Працівник	Веселка (видавництво) і А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Художник-ілюстратор Володимир Голозубов займався ілюструванням книжок для малюків. Зі свого дитинства багато хто пам’ятає лічилочку: «Два півники, два півники горох молотили. Дві курочки-чубарочки до млина носили. Цап меле, цап меле, коза насипає. А маленьке козенятко на скрипочку грає…». Пам’ятаємо казку про Івасика, про солом’яного бичка, про рукавичку. Мабуть, у багатьох є хоча б одна книжечка з цими казками і пісеньками, яку оформив цей художник.

Народився Володимир Васильович Голозубов 1925 року в Києві. Тут вчився в художній школі. У роки Другої світової війни Володимир, ще дитиною, пішов на фронт, був сином полку, дійшов до Берліна. Після війни навчався в Київському художньому інституті на графічному факультеті. Закінчивши в 1958 році навчання, пов’язав свою творчість з дитячим видавництвом «Веселка». Тут до нього прийшов перший успіх, тут відчув насолоду від праці над дитячою книжкою. В. Голозубов — учасник і переможець багатьох республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок, автор ілюстрацій до багатьох знакових дитячих книжок 70–90-х рр. минулого століття. У 1971 році за книжку «Два півники» Володимир Голозубов отримав премію «Золоте яблуко» — нагороду Міжнародної виставки дитячої ілюстрації в Братиславі, у 1977 році — бронзову медаль міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» в Лейпцигу. Цьому визнанню його таланту передували роки наполегливої праці та пошук власної образотворчої мови.

Тематика книжок, оформлених В. В. Голозубовим, різноманітна. Він ілюстрував твори класиків української літератури і сучасних йому письменників П. Воронька, М. Стельмаха, Н. Забіли, книжки дитячих письменників інших народів. Але з особливим натхненням художник працював над ілюструванням українського фольклору — пісень, загадок, казок, прислів’їв та оповідок. Це, зокрема, книжки «Два півники», «Сорока-білобока», «Загадки», «Лисичка і журавель», «За горою золотою», «Рукавичка». У цих красивих книжечках звірі і птахи, зовсім як люди, живуть у біленьких хатиночках, мелють у млині зерно на борошно, печуть хліб, весело танцюють. Художник змальовує безліч властивих побуту людини деталей і розповідає читачу значно більше, ніж у казці. Це допомагає домислити події, про які йдеться, та уявити собі все якомога конкретніше. Малюнки Володимира Голозубова передають рух. Він так майстерно будує композицію кожного малюнка, що й справді складається враження руху, дії, наче у мультфільмі. У своїх ілюстраціях художник досягає щирої безпосередності, дитячої наївності та гумористичного забарвлення. За допомогою графічних засобів митець виховує у дітей повагу та любов до праці. Усі персонажі в його книжках — і основні і другорядні, чимось зайняті: вони завзято працюють, кудись поспішають, допомагають одне одному, вміють і відпочивати. Зображені художником тварини, пташки і комахи — «майстри на всі руки». Вони — за кермом трактора і комбайна, косять, молотять, рубають дрова, майструють, будують, шевцюють, готують їжу, печуть хліб. Ідея «Хто не працює, той не їсть», з проілюстрованої ним ще на початку творчого шляху народної пісеньки «Сорока-білобока», пронизує всі книжкові ілюстрації В. Голозубова. У малюнках художника простежується вплив народного мистецтва. Він використовує кольори, як у народній вишиванці або розписній кераміці: глечиках, тарілках, макітрах. Лінії малюнків у нього — це поєднання різномасштабних деталей, великих — з дрібними, сюжетних мотивів — з орнаментальними. Життєствердний, оптимістичний характер ілюстрацій митця, що також йде від народного мистецтва, приваблює і дорослих і дітей.

Художник Володимир Голозубов був невиправним фанатом книжкової дитячої ілюстрації, аскетичною у побуті людиною, улюбленцем творчого колективу, захоплювався йогою. А працював він в останні роки життя у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Помер у листопаді 2000 року в Києві, похований на Північному цвинтарі.