Голяков Іван Терентійович

Голяков Іван Терентійович
Народився	6 липня 1888; село Пєшково Дмитровського повіту Московської губернії, тепер Дмитровського міського округу Московської області, Російська Федерація
Помер	18 березня 1961 (72 роки); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Ростовський державний університетd
Знання мов	російська
Заклад	Institut zakonodatelʹstva i sravnitelʹnogo pravovedenii͡ad
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Терентійович Голяков (6 липня 1888(18880706), село Пєшково Дмитровського повіту Московської губернії, тепер Дмитровського міського округу Московської області, Російська Федерація — 18 березня 1961, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, прокурор Російської РФСР, голова Верховного Суду СРСР. Професор (1940). Депутат Верховної ради РРФСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився в селянській родині. З листопада 1909 до квітня 1913 року служив рядовим Кексгольмського полку російської імператорської армії у Варшаві. У 1914—1918 роках — на фронтах Першої світової війни, служив рядовим і молодшим унтер-офіцером. Після Лютневої революції у квітні 1917 року увійшов до складу армійської ради солдатських депутатів.

У березні 1918 року повернувся до рідного села. Деякий час був завідувачем сільпо в Пєшково.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1918 році створив партійний осередок в селі Пєшково, був обраний його секретарем. Потім працюав головою виконавчого комітету Обольянівської волосної ради Московської губернії.

З травня 1919 року — доброволець Червоної армії. Брав участь у Громадянській війні: служив червоноармійцем, потім політпрацівником 9-ї армії Південно-Східного фронту, військовим комісаром 1-ї Кавказької Червоної Дикої кавалерійської дивізії.

У 1919—1925 роках — голова Революційного військового трибуналу 14-ї стрілецької дивізії 9-ї армії, Донської області, член колегії військового трибуналу Північно-Кавказького військового округу.

У 1925 році без відриву від служби закінчив правове відділення факультету суспільних наук Північно-Кавказького університету в Ростові-на-Дону за спеціальністю «криміналістика».

У 1925—1933 роках — заступник голови Революційного військового трибуналу Білоруського військового округу.

З березня 1931 року — член Військової колегії Верховного суду СРСР.

У 1931 році отримав атестат командира Червоної армії і одночасно закінчив курси удосконалення вищого начальницького складу РСЧА.

З 1932 до 1959 року працював у Всесоюзному інституті юридичних наук, спершу заступником директора з наукової частини, а у 1938—1947 роках — директором інституту.

31 січня — 14 квітня 1938 року — прокурор Російської РФСР.

17 серпня 1938 — 25 серпня 1948 року — голова Верховного Суду СРСР.

У серпні 1948 року за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) був звільнений з посади голови Верховного суду СРСР за недоліки у роботі, зокрема за «факти зловживань службовим становищем деякими членами Верховного суду СРСР та працівниками його апарату».

У 1949—1956 роках — директор Всесоюзного інституту юридичних наук. Був також лектором у Московському державному університеті, Московському юридичному та Всесоюзному юридичному заочному інститутах. Автор понад 70 наукових монографій.

З 1959 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 18 березня 1961 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.