Голяков Іван Терентійович

Іван Терентійович Голяков (6 липня 1888(18880706), село Пєшково Дмитровського повіту Московської губернії, тепер Дмитровського міського округу Московської області, Російська Федерація 18 березня 1961, місто Москва, Російська Федерація) радянський діяч, прокурор Російської РФСР, голова Верховного Суду СРСР. Професор (1940). Депутат Верховної ради РРФСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Голяков Іван Терентійович
Народився 6 липня 1888(1888-07-06)
село Пєшково Дмитровського повіту Московської губернії, тепер Дмитровського міського округу Московської області, Російська Федерація
Помер 18 березня 1961(1961-03-18) (72 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Ростовський державний університетd
Знання мов російська
Заклад Institut zakonodatelʹstva i sravnitelʹnogo pravovedenii͡ad
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. З листопада 1909 до квітня 1913 року служив рядовим Кексгольмського полку російської імператорської армії у Варшаві. У 1914—1918 роках — на фронтах Першої світової війни, служив рядовим і молодшим унтер-офіцером. Після Лютневої революції у квітні 1917 року увійшов до складу армійської ради солдатських депутатів.

У березні 1918 року повернувся до рідного села. Деякий час був завідувачем сільпо в Пєшково.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1918 році створив партійний осередок в селі Пєшково, був обраний його секретарем. Потім працюав головою виконавчого комітету Обольянівської волосної ради Московської губернії.

З травня 1919 року — доброволець Червоної армії. Брав участь у Громадянській війні: служив червоноармійцем, потім політпрацівником 9-ї армії Південно-Східного фронту, військовим комісаром 1-ї Кавказької Червоної Дикої кавалерійської дивізії.

У 1919—1925 роках — голова Революційного військового трибуналу 14-ї стрілецької дивізії 9-ї армії, Донської області, член колегії військового трибуналу Північно-Кавказького військового округу.

У 1925 році без відриву від служби закінчив правове відділення факультету суспільних наук Північно-Кавказького університету в Ростові-на-Дону за спеціальністю «криміналістика».

У 1925—1933 роках — заступник голови Революційного військового трибуналу Білоруського військового округу.

З березня 1931 року — член Військової колегії Верховного суду СРСР.

У 1931 році отримав атестат командира Червоної армії і одночасно закінчив курси удосконалення вищого начальницького складу РСЧА.

З 1932 до 1959 року працював у Всесоюзному інституті юридичних наук, спершу заступником директора з наукової частини, а у 1938—1947 роках — директором інституту.

31 січня — 14 квітня 1938 року — прокурор Російської РФСР.

17 серпня 1938 — 25 серпня 1948 року — голова Верховного Суду СРСР.

У серпні 1948 року за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) був звільнений з посади голови Верховного суду СРСР за недоліки у роботі, зокрема за «факти зловживань службовим становищем деякими членами Верховного суду СРСР та працівниками його апарату».

У 1949—1956 роках — директор Всесоюзного інституту юридичних наук. Був також лектором у Московському державному університеті, Московському юридичному та Всесоюзному юридичному заочному інститутах. Автор понад 70 наукових монографій.

З 1959 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 18 березня 1961 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.