Гонорій (римський імператор)

Гонорій (лат. Flavius Honorius Augustus; 9 вересня 384, Константинополь  15 серпня 423, Равенна) — імператор Західної Римської (Гесперійської) імперії з 395 по 423 рік.

Гонорій
Flavius Placidus Valentinianus
Гонорій
Імператор
Початок правління: 17 січня 395 р.
Кінець правління: 15 серпня 423 р.

Попередник: Феодосій І
Наступник: Іоанн

Дата народження: 9 вересня 384(0384-09-09)
Місце народження: Константинополь
Країна: Римської імперії
Дата смерті: 15 серпня 423(0423-08-15) (38 років)
Місце смерті: Равенна
Батько: Феодосій І

Походження

Гонорій був сином імператора Феодосія І та його першої дружини Елії Флацілли. Він мав брата Аркадія — пізніше імператора Східної Римської імперії. У віці 14 років його одружують на Марії, доньці Серени і magister militum Стиліхона. Після її смерті одружується вдруге на її ж молодшій сестрі Терманції. Однак вона має сумну долю як і її сестра — її виганяють з імператорського палацу після страти її батька Стиліхона та наприкінці 408 — початку 409 притягують до суду за розпорядженням римського сенату.

Ще за життя батька у січні 393 року, як реакцію на узурпацію влади Євгенієм, Гонорія призначено співімператором. Після смерті Феодосія І він успадкував владу над західною частиною Римської імперії Гесперією, що за його правління перетворилася на самостійну державу.

Правління

У 397 році східний імператор Аркадій відмовився заплатити військам свого вестготського васала Аларіха. Вестготи відповіли спустошенням провінцій сходу. По декількох військових сутичках між військами Стиліхона та вестготами прийшли до примирення. Однак вестготи пішли далі — до Гесперії, яка мала вже військові сутички з варварами у Галії та Британії. У 402 р. Стиліхону вдалося розбити війська Аларіха у північній Італії. Однак вже у 405 році знову велика група варварів за командуванням Родогайса знову увірвалася до Італії. Їх вигнали за допомогою гунів. Однак тиск зростав і кордон по Рейну не витримав. У 406 році багато народів і груп перейшли Рейн і заполонили провінції Галії та Іспанії в яких влада частково перейшла також до узурпаторів. Британія була втрачена повністю. У 407 там проголосили імператором Костянтина III який потім перейшов у Галію. У 411 його переможено і вбито. Далі відбувались узурпації влади Йовіном у Галлії, Максімом у Іспанії — які проте тривали недовго.

Слабкість імператора та напади вестготів та вандалів сприяли розпаду Гесперії. У 408 Гонорій відмовив Аларіху в мирній угоді. Той вчиняє облогу Риму. Рим платить величезну данину і Аларіх відступає. У 409 Аларіх знову оточує Рим, аж поки римський сенат не призначає нового Цезаря Пріска Атала. який призначає Аларіха командиром військ. Аларіх захотів собі ще в управління й провінцію Африка, у чому йому було відмовлено. Тоді у 410 році війська Аларіха захоплюють та плюндрують Рим.

Хоча Рим і впав, Гонорій з Равенни і далі не погоджується на мир з Аларіхом. Аларіх планує напад на північну Африку, однак скоро помирає. Його наступник Атаульф переходить з вестготами на південь Галлії. Після його смерті у 415 році вестготи більше не становлять загрози і визнаються римлянами як федерати.

У 408 році Гонорій наближає до себе успішного військового командира — пізніше співімператора Констанція III, який знищив узурпаторів у Іспанії та Галлії. У 414 його призначають консулом, потім нагороджують його почесним титулом патріція і у 417 він нодружується із сестрою Гонорія Галлою Плацідією. У цілому займав посаду консула 3 рази у 414, 417 та 420 роках. У 418 році переселяє вестготів, в той час вже союзників Риму проти вандалів, аланів та свебів, до південної Італії. 8 лютого 421 року Гонорій призначає його Августом та співімператором.

Гонорій помирає 15 серпня 423 у Равенні. Наступником стає його племінник Валентиніан III, син сестри Гонорія Галли Плацидії.


Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.