Констанцій III
Констанцій III (лат. Flavius Constantius, *?, Наіс (сьогодні Ніш у Сербії) — 2 вересня 421, Равенна) — імператор Гесперійської (Західної Римської) імперії, співправитель Гонорія у 421 році.
| Констанцій III | |
|---|---|
| Flavius Constantius | |
 Констанцій III Солідус Констанцій III | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 8 лютого 421 р. |
| Кінець правління: | 2 вересня 421 р. |
| Партія: | ? |
|
| |
| Попередник: | Гонорій |
| Наступник: | Іоанн |
|
| |
| Дата народження: | 370[1] |
| Місце народження: | Ниш |
| Країна: | Римська імперія |
| Дата смерті: | 2 вересня 421 |
| Місце смерті: | Рим |
| Діти: | Валентиніан III, Юста Ґрата Гонорія |
Походження
Констанцій хоча і походив зі сходу імперії, однак по смерті Феодосія Великого разом із magister militum Стіліхоном залишився на заході імперії.
Відзначився під час придушення повстання Костянтина III у 411 році. Наступного року вибив з Італії вестготів.
Перемоги дозволили Констанцію зосередити в своїх руках владу над Гесперією. У 414 його вперше призначили консулом, потім нагородили почесним титулом патриція. У 417 Констанцій одружився із сестрою Гонорія — Ґаллою Плацидією. У 417 та 420 роках знову став консулом.
У 418 році переселив вестготів, в той час вже союзників Риму проти вандалів, аланів та свебів, до південної Галлії.
8 лютого 421 року отримав титул Авґуста та став співправителем Гонорія, домігшись офіційного визнання своєї влади над Гесперією. Однак 2 вересня 421 р. у розпал підготовки походу проти Феодосія II, який відмовлявся визнавати Констанція імператором і називав узурпатором, несподівано помер.