Гордін Ігор Геннадійович

Ігор Геннадійович Гордін (рос. И́горь Генна́дьевич Го́рдин; нар. 6 травня 1965(19650506), Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист РФ ( 2004 ) [1].

Гордін Ігор Геннадійович
Народився 6 травня 1965(1965-05-06) (56 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, телеактор
Alma mater Російський університет театрального мистецтва і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Знання мов російська
Роки активності 1993 — тепер. час
У шлюбі з Меньшова Юлія Володимирівна
Нагороди

Чайка

IMDb ID 1918896

Біографія

Народився в Ленінграді в родині інженерів [2].

З восьмого класу середньої школи потай від своїх батьків грав в Театрі юнацької творчості (ТЮТ) при Ленінградському палаці піонерів [2] [3].

У 1989 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна за фахом «фізик-ядерник», але сцену не кинув. Поїхав в Москву для отримання акторської освіти [2].

У 1993 році закінчив акторський факультет Російського інституту театрального мистецтва - ГІТІСу (курс Ірини Іллівни Судакової), відразу після чого був прийнятий в трупу Московського театру юного глядача (МТЮЗА), де працює по теперішній час [4] (за іншими даними, після закінчення ГІТІСу актор пропрацював один театральний сезон в Московському державному академічному театрі «Современник» [2]).

Особисте життя
Юлія Меньшова і Ігор Гордін на фестивалі і премії «Золота маска». 16 квітня 2012 року.
  • Дружина (1996-2003 і з 2008 року) - Юлія Меньшова (нар. 28 липня 1969), актриса і телеведуча [3]. Познайомилися в 1995 році в Московському театрі юного глядача (МТЮЗ), куди Меньшова прийшла з друзями на спектакль, в якому грав Гордін [2].
    • Син Андрій (нар. 13 грудня 1997).
    • Дочка Таїсія (рід. 23 травня 2003 року).

Творчість

Московський театр юного глядача (МТЮЗ)
  • 1989 — «Гуд-бай, Америка!!!» за творами Самуїла Маршака. Режисер: Генрієтта Яновська — декілька центральних ролей[4]
  • 1993 — «Іванов та інші» за п'єсою «Іванов» А. П. Чехова. Режисер: Генрієтта Яновська — Боркін Михайло Михайлович[5]
  • 1994 — «Романтики» Едмона Ростана. Режисер — А. Дрознін — Персине[6]
  • 1995 — «Страта декабристів» за п'єсою Ками Гінкаса. Режисер: Кама Гінкас — Беркопф[7]
  • 1995 — «Жак Оффенбах, любов і тру-ля-ля». Режисер: Генрієтта Яновська — Пополані, алхімік барона
  • 1996 — «Піна днів» за романом Бориса Віана. Режисер — Сергій Виноградов — Ніколя
  • 1997 — «Гроза» за п'єсою А. Н. Островського. Режисер: Генрієтта Яновська — Тихон
  • 1999 — «Пушкін. Дуель. Смерть» за п'єсою Ками Гінкаса. Режисер: Кама Гінкас — Володимир Соллогуб[8]
  • 2001 — «Свідок звинувачення» за п'єсою Агати Крісті. Режисер: Генрієтта Яновська — Леонард Воул[9]
  • 2001 — «Дама з собачкою» за розповіддю А. П. Чехова. Режисер: Кама Гінкас — Дмитро Гуров[10][11][12]
  • 2008 — «Кавалер-привид» за п'єсою «Схований кабальєро» («El escondido y la tapada») Педро Кальдерона. Режисер: Роман Самгін — Дон Карлос[13]
  • 2009 — «Лагідна» за повістю Ф. М. Достоєвського. Режисер: Ірина Керученко — Він[14]
  • 2009 — «Медея» за текстами Сенеки, Ж. Ануя, І. О. Бродського. Режисер: Кама Гінкас — Ясон[15]
  • 2012 — «Ноктюрн» Адама Раппа. Режисер: Кама Гінкас — Син, 32 роки, піаніст[16][17][18][19]
  • 2014 — «Хто боїться Вірджинії Вульф?» за п'єсою Едварда Олбі. Режисер: Кама Гінкас — Джордж, професор історії, чоловік Марти[20][21][22]
  • 2015 — «По дорозі в… » («Російські сни за Ф. Достоєвським») за п'єсою Ками Гінкаса. Режисер: Кама Гінкас — Аркадій Іванович Свидригайлов
  • 2018 — «Варіації таємниці» за п'єсою Еріка-Емманюэля Шмітта (переклад Е. і А. Наумових). Режисер: Кама Гінкас — Абель Знорко

Інші театри

Фільмографія
  • 2002 — Тріо — Олег
  • 2004 — Діти Арбата — Ігор Володимирович
  • 2005 — Горинич і Вікторія — Богданов
  • 2005 — Чарівність зла — Роберт Трайл, англійський коммуніст, колишній лорд, муж Віри Гучкової
  • 2005 — Небесне життя — Вербицький
  • 2005 — Загибель імперії (серія № 10 «Смута») — Саблін
  • 2005 — Велике зло та дрібні капості — Мітя Потапов, міністр інформації
  • 2006 — Розклад доль — Петро Смірнов
  • 2006 — Три крапки — скульптор
  • 2006 — Біси — Олексій Нилович Кириллов, інженер-будівельник, знайомий Верховенського, Шатова та Ставрогіна
  • 2007 — На шляху до серця — Аркадій Тюляєв
  • 2007 — Живописна авантюра — Василій Васильович Верещагін
  • 2007 — Диверсант. Кінець війни — перевіряючий
  • 2008 — Пуля-дура. Повернення агента — Жєлтов, слідчий прокуратури
  • 2008 — Злочин буде розкрито — Михайло Андрійович Гнездиковський, слідчий'
  • 2008 — Афганський привид — Фетюхін
  • 2009 — Подія — Олексій Максимович Трощейкін, художник, чоловік Люби
  • 2009 — Пуля-дура 2. Агента майже не видно — Жєлтов, слідчий прокуратури
  • 2009 — Пуля-дура 3. Агент для спадкоємиці — Жєлтов, слідчий прокуратури
  • 2009 — Кромовъ — Лазарєв
  • 2009 — Іван Грозний — Богдан Якович Бєльський, опричник при дворі Івана Грозного
  • 2010 — Сьома жертва — Михайло Андрійович Гнездиковський, слідчий
  • 2010 — Злочин буде розкрито 2 — Михайло Андрійович Гнездиковський, слідчий
  • 2011 — Мисливці за діамантами — Іван Олексійович Лазарєв, полковник КГБ
  • 2012 — Танец Делі — Андрій
  • 2012 — Хто, якщо не я? — Ігор Борисович Беркутов, чоловік Ніни
  • 2013 — московські сутінки — Ігор
  • 2013 — Ліки проти страху — Ігор Сажин, головний лікар хірургічного відділення
  • 2013 — Любов з першого подиху — Ігор Плотніков
  • 2013 — Собачий рай — Костянтин
  • 2013 — Точка вибуху — Геннадій Петрович Дубинський, керівник Тетяни
  • 2014 — Дубровський — Петро Ганін
  • 2014 — Небесний суд. Продовження — Алєкс Поповскі, старший інквизитор, він же Ділан Джей Бейлі
  • 2014 — Прощавай, кохана! — Сергій Витальович Римарьов, врач-психіатр
  • 2015 — Норвег — слідчий'
  • 2015 — Дорослі дочки — Олексій Колганов, капітан міліції, батько шістьох дочок[26]
  • 2016 — Вселенський заговор — Михайло Миколайович Воскресенський, академік
  • 2017 — Наліт (2-й сезон) — Ілля Рокотов, генерал у відставці, батько Ірини
  • 2018 — Тренер — президент ФК «Спартак» (Москва)
  • 2018 — Операція «Сатана» — Микола Андрійович Рибаков («Рибак»), агент ЦРУ
  • 2018 — Вічне життя Олександра Христофорова — Коля Шведов, другий чоловік колишньої дружини Христофорова Ірини
  • 2019 — Утриманки — Борис Маркович, начальник Відділа МВД Росії по району Замоскворіччя м Москви, начальник Лєни і Макса, товариш Ігоря
  • 2019 — Скажи правду — Олексій Куликов, батько Евеліни і Саші
  • 2019 — Заступники — Олег Васильович, голова трибунала
  • 2019 — Скліфосовський (7-й сезон) — Анатолій Борисович Алєніков, батько Толіка, впливовий чиновник з МОЗ
  • 2020 — Хороша людина — Гліб, батько Євгенії Ключевської
  • 2020 — Скліфосовський (8-й сезон) — Анатолій Борисович Алєніков, батько Толіка, впливовий чиновник з МОЗ
  • 2020 — Утриманки (2-й сезон) — Борис Маркович, начальник Відділа МВД Росії по району Замоскворіччя м Москви, начальник Лєни і Макса, товариш Ігоря

Визнання

Державні нагороди

Громадські нагороди
  • 2001 - лауреат театральної премії « Чайка » - за роль Дмитра Гурова в спектаклі режисера Ками Гінкаса «Дама з собачкою» по однойменною повістю А. П. Чехова в Московському театрі юного глядача (МТЮЗ) [10] [11] .
  • 2001 - лауреат премії « Московська прем'єра » Фонду К. С. Станіславського - за роль Дмитра Гурова в спектаклі режисера Ками Гінкаса «Дама з собачкою» за однойменною повістю А. П. Чехова в Московському театрі юного глядача (МТЮЗ) .
  • 2011 - лауреат національної театральної премії « Золота маска » в номінації «Краща чоловіча роль» - за роль ( «Він») в драматичному спектаклі режисера Ірини Керученко «Лагідна» по однойменній повісті Ф. М. Достоєвського в Московському театрі юного глядача (МТЮЗ) [28] .
  • 2016 - лауреат Міжнародної премії К. С. Станіславського (театральний сезон 2015-2016) в акторській номінації на Міжнародному театральному фестивалі «Сезон Станіславського» - «за роботи останніх років» [29] [30] .

Примітки
  1. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 11 октября 2004 года № 1303 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  2. Анна Велигжанина. Игорь Гордин: «Официального развода у нас c Юлей нет». Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (8 июля 2004 года)
  3. Биография Игоря Гордина. Сайт «Российские и советские актёры» // rusakters.ru
  4. Гордин Игорь Геннадиевич. Заслуженный артист РФ. Краткая биография, роли в МТЮЗе, в других театрах, в кино и телесериалах. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  5. Спектакль «Иванов и другие» по пьесе «Иванов» А. П. Чехова в постановке Генриетты Яновской. Премьера — 17 сентября 1993 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  6. Игорь Гордин. Краткая творческая биография. Роли в театре. Официальный сайт российской национальной театральной премии «Золотая маска» // goldenmask.ru
  7. М. Хализева, А. Сергеева. Краткие рецензии на некоторые спектакли Московского театра юного зрителя. Сайт «Страницы московской театральной жизни» // theatre.ru
  8. Спектакль «Пушкин. Дуэль. Смерть» в постановке Камы Гинкаса. Премьера — 21 апреля 1999 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  9. Спектакль «Свидетель обвинения» в постановке Генриетты Яновской. Премьера — 21 апреля 2001 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  10. Московский театр юного зрителя. Спектакль «Дама с собачкой» А. П. Чехова. Сайт «Театральные дневники» // teatr-live.ru
  11. Московский театр юного зрителя. Спектакль «Дама с собачкой». Пресса о спектакле. Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (26 ноября — 4 декабря 2001 года)
  12. Спектакль «Дама с собачкой» в постановке Камы Гинкаса. Премьера — 24 ноября 2001 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  13. Елена Лазарева. Спектакль «Кавалер-призрак» («Спрятанный и закутанная») режиссёра Романа Самгина в Московском театре юного зрителя. Сетевое издание «TimeOut» (Москва) // timeout.ru (29 сентября 2008 года)
  14. Спектакль «Кроткая» в постановке Ирины Керученко. Премьера — 6 октября 2009 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  15. Спектакль «Медея» в постановке Камы Гинкаса. Премьера — 29 октября 2009 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  16. Владимир Федоренко. Премьера спектакля «Ноктюрн» о хрупкости жизни состоится в МТЮЗе. Архівна копія на сайті Wayback Machine. . Городской справочный и сервисный портал «ВМоскве» (проект «РИА Новости») // nmsk.ru (13 декабря 2012 года)
  17. Людмила Траутмане. «Ноктюрн» — новый спектакль режиссёра Камы Гинкаса в МТЮЗе. Галерея онлайн, шедевры мировой живописи // gallerix.ru (14 декабря 2012 года)
  18. Спектакль «Ноктюрн» в постановке Камы Гинкаса. Премьера — 13 декабря 2012 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  19. Московский театр юного зрителя. Спектакль «Ноктюрн». Пресса о спектакле. Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (декабрь, 2012 год)
  20. ВИДЕО. Новости культуры. «В афише Московского театра юного зрителя — новое название». Кама Гинкас поставил пьесу Эдварда Олби «Кто боится Вирджинии Вулф?». Телеканал «Культура» // tvkultura.ru (10 ноября 2014 года)
  21. Кто боится Вирджинии Вулф? МТЮЗ. Пресса о спектакле. Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (ноябрь, 2014 год)
  22. Спектакль «Кто боится Вирджинии Вулф?» в постановке Камы Гинкаса. Премьера — 30 октября 2014 года. Официальный сайт Московского театра юного зрителя (МТЮЗа) // moscowtyz.ru
  23. Влада Гончарова. Спектакль «Счастливые дороги» режиссёра Зои Бузалковска в Московском театре юного зрителя. Сетевое издание «TimeOut» (Москва) // timeout.ru (12 апреля 2006 года)
  24. Спектакль «Пять вечеров» в постановке Виктора Рыжакова. Премьера — 28 марта 2011 года. Официальный сайт Московского театра «Мастерская П. Н. Фоменко» // fomenko.theatre.ru
  25. Спектакль «Иванов» по одноимённой пьесе А. П. Чехова в постановке Тимофея Кулябина. Премьера — 23 декабря 2016 года. Официальный сайт Государственного театра наций // theatreofnations.ru. Процитовано 6 лютого 2017.
  26. ВИДЕО. В гостях у программы «Доброе утро» исполнитель главной мужской роли в многосерийной мелодраме «Взрослые дочери» Игорь Гордин. «Первый канал» // 1tv.ru (25 мая 2015 года)
  27. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 29 апреля 2019 года № 199 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный государственный интернет-портал правовой информации // publication.pravo.gov.ru
  28. Лауреаты премии «Золотая маска». Сезон 2009—2010 гг. Официальный сайт российской национальной театральной премии «Золотая маска» // goldenmask.ru
  29. Международный театральный фестиваль «Сезон Станиславского». Лауреаты премии К. С. Станиславского. Театральный сезон 2015—2016. Архівна копія на сайті Wayback Machine. // stanislavskyfestival.ru
  30. Безруков, Костолевский и Швыдкой стали лауреатами Международной премии Станиславского. Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (25 октября 2016 года)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.