Педро Кальдерон де ла Барка

Психологічна криза Кальдерона — митець приймає сан священика.

На 41-і роки припадають найгостріші розчарування в житті як Кальдерона, так і всієї тогочасної Іспанії. Тільки розпочався 1640 рік, як спалахнув заколот у Каталонії, що розпочав важку, криваву громадянську війну, яка одразу ж набула широкого резонансу в Європі. У бойових діях активну участь брав і письменник. Відомо, що король, який цікавився його пером більше, ніж його шпагою, звільнив драматурга від військової служби до завершення нової п'єси. Але Кальдерон, надзвичайно педантичний і вимогливий у питаннях честі, поспішає із завершенням п'єси (для цього йому вистачило 8 днів), і вирушає виконувати свій військовий обов'язок. Протягом усієї воєнної кампанії Кальдерон хоробро б'ється в загоні під керівництвом графа Олівареса і виявляє себе гідним і сміливим воїном.

1642 року він просить про відставку, мотивуючи своє прохання хворобою, неспроможністю володіти зброєю, а також втратою на війні брата Хосе. Кальдерон отримує відставку в грудні.

Військова ситуація на початку 1643 року сприяла падінню графа Олівареса — мецената Кальдерона. І цілком природно, вороги опального міністра заповзялися проти Кальдерона. Нещастя королівської родини збіглися з нещастями родини драматурга. 1644 р. померла королева — донья Ісабель. Жалоба вимагала закриття всіх театральних заходів з жовтня до червня наступного року. Принц Бальтасар Карлос, увічнений на картинах Веласкеса, помирає, коли йому ще не виповнилось 16 років, у Сарагосі 1646 року, — і знову всі театральні вистави заборонені до 1648 року. 1645 року гине улюблений брат Кальдерона: згідно з документами, він порубаний на шматки під час битви за міст через річку Серхе в Каталонії. Двома роками пізніше помирає старший брат Дієго. У цей час Кальдерон живе в замку шостого герцога Альба Фернандо Альвареса де Толедо. Драматична творчість поета зазнає втрат не лише через сумні події, а і внаслідок причин економічних — двір був неплатоспроможним: щоб отримати призначену йому пенсію в ЗО ескудо за завідування придворними святами, він змушений був обивати пороги численних державних установ.

Саме у цей час Кальдерон закохується, і 1649 року з'являється на світ його позашлюбний син Педро Хосе Кальдерон. Цей факт стає відомим при дворі, незважаючи на всі намагання драматурга приховати цю подію. Проте щире каяття приймається королем прихильно і не позначається на долі драматурга.

Психологічна криза, а також обставини суспільного життя штовхають Кальдерона до прийняття духовного сану. Та він не повністю зрікається світських турбот. Очікувані весільні свята Філіппа IV і Марії Австрійської потребують Кальдеронової участі. Починається найплідніший період творчості, присвячений релігійній тематиці. Кальдерон пише аутос сакраменталес, а також комедії, де використовує міфологічні сюжети й алегорії. Розпочався цей період постановкою в Колізеї Буен Ретіро комедії «La Fiera, el Rayo y la Piedra» («Чудовисько, Промінь та Камінь») — яскравої вистави до дня народження доньки Марії Австрійської.

1651 року Кальдерон, як Лопе де Вега та інші іспанські письменники, стає членом релігійного братства. 1653 року король надає йому місце капелана в Толедській капелі «Нових королів», призначеній виключно для поховання королів з часів Генріха Трастамарського. Це високе призначення, однак, обтяжувало Кальдерона, оскільки він не міг довго перебувати поза Мадридом. Двір уже не міг обійтись без нього, і король 1663 р. призначив його почесним капеланом при своїй особі: ця посада вимагала постійної присутності Кальдерона в Мадриді. До того ж, йому було дозволено утримати за собою свою першу посаду і посісти ще й третю — того ж 1663 року він отримав сан священика конгрегації Св. Петра і невдовзі очолив це братство на останні 15 років свого життя.

У Мадриді Кальдерон веде розмірене життя: дім його перетворюється на справжній музей: картини, скульптури, малюнки на біблійну тематику і, головне, величезна бібліотека, де він із задоволенням проводить свій час, вільний від служби при дворі. Обіймаючи три духовні посади, що забирали багато часу, Кальдерон не припиняє своїх літературних вправ. Слава його зросла настільки, що собори Толедський, Гранадський й Севільський замовляли сценарії до всіх релігійних свят тільки йому. За це та інші послуги двору Кальдерона було щедро винагороджено, і протягом короткого часу він накопичив значний капітал. На доручення міста Мадрида протягом майже 37 років Кальдерон писав для всіх найважливіших соборів Іспанії духовні драми autos sacramentales — одноактні п'єси для представлення на день Тіла Христова.

1665 року помирає король Філіпп IV, і Кальдерон поступово втрачає королівську милість. Новий король Карл II за своїм характером різко відрізнявся від попередніх монархів, і коло його зацікавлень було іншим. Однак, залишившись без мецената, Кальдерон продовжує так само працювати над придворними і церковними спектаклями і до кінця життя зберігає величезну популярність.

Помер Кальдерон 1681 року, 25 травня, на свято П'ятдесятниці, коли в усій Іспанії лунав благовіст, що закликав на виставу одного з його ауто, над створенням якого він працював майже до останньої хвилини свого життя. На другий день після смерті його тіло, згідно з заповітом, було перенесене, без будь-яких пишнот, для поховання до церкви Сан-Сальвадор у Мадриді священиками конгрегації, на чолі якої він стояв стільки років і якій заповів усе своє майно. Щоб задовольнити бажання численних прихильників небіжчика, кількома днями пізніше було здійснено урочисте поховання Кальдерона. Навіть у Валенсії, Неаполі, Ліссабоні, Мілані та Римі співвітчизники славетного драматурга вважали його смерть національною втратою.