Гордість і упередження

«Гордість і упередження» (англ. Pride and Prejudice) — роман англійської письменниці Джейн Остін, опублікований у 1813, який дає картину життя дрібного англійського дворянства на початку 19 століття — і водночас є «прадідусем» усіх жіночих романів, коли-небудь написаних.

Гордість і упередження
Pride and Prejudice
Жанр novel of mannersd, satirical fictiond, psychological fictiond[1] і romantic fictiond
Автор Джейн Остін
Мова англійська
Написано 17961797
Опубліковано 28 січня 1813
Переклад Володимир Горбатько;
Ганна Лелів
Попередній твір «Чуття і чуттєвість»
Наступний твір «Менсфілд-парк»

 Цей твір у Вікісховищі
 Цей твір у Вікіцитатах
 Цей твір у  Вікіджерелах

«Гордість і упередження» належить до книг класичної літератури, які найбільше подобаються читачам: на початок 21 століття у світі продано понад 20 млн примірників. Роман неодноразово екранізувався, в екранізації 2005 року головну героїню Елізабет Беннет грала Кіра Найтлі. Однією з найкращих екранізацій вважається шестисерійний, однойменний телесеріал 1995 року, в якому головні ролі грали Колін Ферт і Дженніфер Елі. Номер 9 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[2]. № 2 у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії.

Короткий зміст

Елізабет Беннет — друга з п'яти доньок містера Беннета. Містер Беннет не багатий і економічне становище його родини залежить від родового маєтку, який після його смерті повинен перейти до спадкоємця по чоловічій лінії, а, отже, родина опиниться без засобів існування. Доньок украй необхідно одружити. Це головна турбота місіс Бенет, його дружини й матері Елізабет. Ліззі розумна, незалежна, горда, але не особливо красива — красуня в родині найстарша сестра Джейн.

Коли до найближчого містечка навідуються двоє багатих юнаків, усі матері розпочинають полювання. Красуня Джейн одразу ж полонила серце містера Бінґлі, а от містеру Дарсі не сподобався ніхто. Коли на балу йому зауважили, що непогано б запросити когось із дівчат до танцю, натякаючи на Елізабет, яка в той момент ні з ким не танцювала, він відповів, що найкраща дівчина вже зайнята (Джейн), а з іншими танцювати йому не хочеться.

Містер Дарсі нашкодив Джейн також, розповівши містеру Бінґлі, що всі тут полюють тільки за його багатством, а її почуття до нього вдавані. Після цієї розмови містер Бінґлі несподівано поїхав, почалася тривала розлука, яка розбила серце Джейн.

Тим часом до Елізабет посватався містер Коллінз, далекий родич, до якого перейде у спадок маєток містера Беннета. Здавалося б, життя Ліззі влаштувалася, але їй зовсім не подобається нерозумний, педантичний і манірний містер Коллінз. Елізабет відмовилася, чим дуже засмутила місіс Беннет.

Містер Коллінз не розгубився і одружився з Шарлотою, подругою Елізабет, яка була значно старшою і могла залишитися старою дівою.

Незабаром Елізабет поїхала до Шарлоти в гості в Кент. Тамтешня парафія була неподалік від маєтку Розінгз-Парк, який належав леді Катрін де Бург, тітці містера Дарсі. Леді Катрін запрошувала до себе родину священика, містера Коллінза та його гостю. Там Елізабет знову зустрілася з містером Дарсі. Його почуття до неї почали розвиватися ще після одного з балів, а тепер, побачивши її знову, і не взмозі стриматися, Дарсі запропонував їй руку та серце. При цьому він зазначив, що робить це неохоче, оскільки її становище в суспільстві та зв'язки значно нижчі. Елізабет з погордою відмовила йому — він був причиною розбитого серця сестри Джейн і так несправедливо вчинив з молодим офіцером, містером Вікемом.

Містер Дарсі написав Елізабет листа, в якому пояснив, що містер Вікем злидень і картяр, безвідповідальна людина, ще й хотів викрасти та знеславити сестру містера Дарсі Джорджіану, щоб добратися до статків родини. Йому дали належну відсіч. А от щодо Джейн і містера Бінґлі, то він вчинив правильно, бо жодних почуттів з боку Джейн не помітив, а поведінка родини Елізабет, її матері та молодших сестер зовсім безтактна.

Через кілька місяців Елізабет разом із дядьком та тіткою Гардінерами їде подорожувати до Дербіширу. Дядько та тітка Гардінери були в комерції. За тих часів джентльмен міг мати тільки три професії: військового, священика й правника. Заняття комерцією — означало втрату статусу. Шляхетні люди при зустрічі з такими повертали голову в інший бік. Щодо грошей, Гардінери, втім, стояли зовсім непогано.

Дорогою, коли в них зламався екіпаж, Гардінери та їхня супутниця скористалися нагодою відвідати Пемберлі, маєток містера Дарсі. Його на ту пору не було вдома, маєток їм показала старенька економка, яка знала містера Дарсі змалечку. Вона не скупилася на похвалу господарю. Несподівано повернувся містер Дарсі. Він вразив Елізабет тим, що не лише цивільно поводився з нею — вона ж погордувала ним, незважаючи на нижчий статус. Містер Дарсі надзвичайно ввічливо поводився навіть із Гардінерами. А під кінець представив Елізабет своїй сестрі Джорджіані — це була нечувана честь.

Тут прийшла новина, що молодша сестра Лідія втекла з дому з містером Вікемом. Спочатку всі сподівалися, що вони одружаться, але виявилося, що одруження не входить у плани містера Вікема, і родина Беннетів опинилася перед загрозою безчестя. Отримавши звістку про ці події, Елізабет поспішає додому. Вона впевнена, що тепер Дарсі про неї навіть не захоче чути.

Незабаром утікачів знайшли й зусиллями, начебто, дядька Гардінера, Вікема зобов'язали одружитися з Лідією. Після весілля молода пара приїздить до Беннетів, і Лідія згадує, що на весіллі був містер Дарсі. Елізабет довідується від тітки Гардінер, що всю справу насправді владнав саме він, взявши на себе значні витрати.

Повертається містер Бінґлі й робить пропозицію руки та серця Джейн. Джейн згоджується. Далі до оселі Беннетів здійснює несподіваний візит леді Кетрін. Вона хоче знати, чи не заручена Елізабет із містером Дарсі. Вона вимагає, щоб ця нахабна особа й не думала одружуватися з містером Дарсі — вона йому не рівня. Елізабет її випровадила, нічого не сказавши. Розлючена леді Кетрін вимагає відповіді у містера Дарсі, і містер Дарсі дізнається про вперту поведінку Елізабет. Він квапиться повторити свою пропозицію руки й серця, і Елізабет згоджується.

Дівиці Беннет на ринку наречених

Історія написання

Джейн Остін почала роботу над романом у 1796 році. Спочатку вона назвала роман «Перше враження». У 1797 році вона закінчила роботу і її батько запропонував його видавцеві, але видавець відмовився. Остін допрацьовувала роман у 1811—1812 роках. Вона дала йому нову назву. Можливо, через те, що з часу написання першого варіанту світ уже побачили два твори під назвою «Перше враження». Інша можлива причина — вплив роману Фанні Берні «Сесілія», в останніх розділах якого фраза «гордість і упередження» повторюється тричі.

Роман побачив світ у січні 1813 року та був схвально прийнятий критикою. Весь тираж розійшовся по 18 шилінгів за примірник, а повторне видання відбулося вже в листопаді того ж року. Третє видання з'явилося у 1817 році. Остін продала авторські права Томасу Еґертону з Вайтхола за 110 фунтів і прорахувалася. Підрахунки показують, що тільки за два перші видання Еґертон отримав 450 фунтів прибутку. Втім, Остін бажала отримати гроші, поклавши весь ризик на видавця.

Французький переклад роману з'явився вже в 1813 році. Незабаром роман переклали німецькою, данською і шведською мовами.

Українські переклади

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.