Горихвістка чорна

Самка зі здобиччю

Дрібний (менший за горобця) птах з яскраво-рудим хвостом, який майже весь час характерно тремтить. Маса тіла 14—19 г, довжина тіла близько 14 см. У дорослого самця у шлюбному вбранні верх темно-сірий; лоб, вуздечка, щоки, покривні пера вух, горло і воло чорні; груди і черево темно-сірі; надхвістя руде; підхвістя світло-руде; махові пера чорні, біла облямівка другорядних махових пер утворює на складеному крилі добре помітну світлу пляму; хвіст рудий, крім бурих центральних стернових пер; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні у самця чорні пера з сірою верхівкою. Доросла самка однотонно сірувато-бура, за винятком рудих надхвістя і хвоста, а також світло-рудого підхвістя. Молодий птах схожий на дорослу самку, але пера з темною верхівкою[2].

Горихвістка чорна широко поширена від південної і центральної Європи, північно-західної Африки, Великої Британії та Ірландії на південь до Марокко, на схід — до центрального Китаю. Це осілий птах у південних частинах ареалу та перелітний у північних і східних районах гніздування; мігрує взимку у південну і західну Європу та Азію, а також північну Африку. В Україні поширені як гніздові птахи на всій території, крім більшої частини Криму[3].

Чисельність в Європі дуже велика, оцінена в 4—8,8 млн пар, в Україні — 200—355 тис. пар[4].

Виділяють 5—8 підвидів.

Група phoenicuroides об'єднує форми з Центральної та Східної Азії:

• P. o. phoenicuroides (F. Moore, 1854)
• P. o. rufiventris (Vieillot, 1818)
• P. o. xerophilus (Stegmann, 1928)

Група ochruros об'єднує форми із Західної Азії та Європи:

• P. o. ochruros (S. G. Gmelin, 1774)
• P. o. semirufus (Hemprich & Ehrenberg, 1833)

Група gibraltariensis об'єднує з Європи та Африки:

• P. o. gibraltariensis (J. F. Gmelin, 1789)
• P. o. aterrimus (von Jordans, 1923)

Пташенята в гнізді

Населяє переважно культурний ландшафт, рідко   гори. Гніздиться в містах, селищах та селах. Улюбленими місцями гніздування є багатоповерхові будівлі на стадії будівництва, а також старі або нежилі будівлі.

Гніздиться окремими парами. Гнізда розміщує в різноманітних порожнинах, виїмках та тріщинах будівель, на горищах, під карнизами, у внутрішніх приміщеннях, іноді в купі каміння або цегли. Може займати штучні гніздівлі напівзакритого типу, що розміщені в прихованих місцях; іноді займає старі гнізда ластівок.

Гніздо зроблене з великої кількості сухих стебел з листям трав'янистих рослин, соломи, різноманітного волосся — все це складене в конструкцію, яка тримає форму, пружне на дотик. Вистилка включає волосся, шерсть, пір'я. У гніздах, що споруджені у містах, основним будівельним матеріалом слугують повсть, клоччя, вовняні нитки, та інший аналогічний матеріал.

У повній кладці 5, рідше 4 або 6 яєць. Шкаралупа злегка блискуча, чисто-біла з ледь помітним блакитним відтінком, рідше з червонувато-коричневими крапками.

У горихвістки чорної буває, як правило, дві кладки: перша — наприкінці квітня — в травні; друга — в червні — липні. Насиджує самка протягом 12—13 діб. Пташенята залишають гніздо у віці 12—16 діб[5].

Кормом для горихвістки чорної є комахи, павуки, багатоніжки; взимку — частково плоди (наприклад, бузина, малина тощо).

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

• BirdLife International. 2014. Phoenicurus ochruros. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T22710051A62582233. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-2.RLTS.T22710051A62582233.en. Downloaded on 02 January 2016.(англ.)