Горлиця смугастохвоста

Горлиця смугастохвоста[2] (Macropygia unchall) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії[3].

Пара смугастохвостих горлиць[4]

?

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Довгохвоста горлиця (Macropygia)
Вид:	Горлиця смугастохвоста

Біноміальна назва

Macropygia unchall
(Wagler, 1827)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Macropygia unchall
Віківиди:	Macropygia unchall
EOL:	45516196
ITIS:	177210
МСОП:	22690545
NCBI:	1464014

Опис

Довжина птаха становить 37-41 см, вага 153-182 г. Верхня частина тіла і хвіст чорно-коричневі, поцятковані рудувато-коричневими смугами. У самців лоб і горло бурі, тім'я і шия сірі, поцятковані зеленеими і пурпуровими блискучими плямками. У самичок голова і нижня частина тіла світліші, поцятковані темними смугами. Очі жовті або світло-коричневі, дзьоб чорний, короткий, лапи чорвоні[5][6][7].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[8]

M. u. tusalia (Blyth, 1843) — від Гімалаїв до південно-західного Китаю і М'янми;
M. u. minor Swinhoe, 1870 — південно-східний Китай та Індокитай;
M. u. unchall (Wagler, 1827) — Малайський півострів, Суматра, Ява, Ломбок і Флорес.

Поширення і екологія

Смугастохвості горлиці живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних і субтропічних лісах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на гірських схилах, на висоті від 450 до 3000 м над рівнем моря. Віддають перевагу галявинам і узліссям.

Поведінка

Смугастохвості горлиці живуть невеликими зграями. Ведуть переважно деревний спосіб життя, рідко спускаються на землю. Добре літають і манврують між дерев. Вони живляться плодами, ягодами, бруньками, пагонами, іноді насінням. Гнізда розміщуються високо на деревах. В кладці 1 яйце. Інкубаційний період триває 14-15 днів. Пташенята покидають гніздо на 19 день.

В неволі

Смугастохвості горлиці вперше почали утримуватися в Лондонському зоопарку в 1876 році. Перше розмноження в неволі відбулося у Франції, в 1925 році. Однак загалом, смугастохвості горлиці рідко утримуються в неволі. Їм необхідні дуже просторі і теплі вольєри. Під час сезону розмноження смугастохвості горлиці є агресивними до інших видів голубів. Тривалість життя в неволі є дуже довгою: самичка зі Штутгартського парку прожила 18 років, а самець — 16 років і 9 місяців.

Примітки

BirdLife International (2016). Macropygia unchall.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Baptista, L. F.; Trail, P. W.; Horblit, H. M.; Boesman, P. (2017). Barred Cuckoo-dove (Macropygia unchall). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D. A.; de Juana, E. Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 20 вересня 2017.
Stuart Baker, E. C. (1913). The Bar-tailed Cuckoo-dove. Indian pigeons and doves. London: Witherby & Co. с. 238–243.
Brazil, M. (2009). Pigeons and Doves III. Birds of East Asia. Eastern China, Taiwan, Korea, Japan and Eastern Russia. London: Christopher Helm. с. 248. ISBN 9780713670400.
MacKinnon, J. R.; Phillipps, K.; He, F. (2000). Barred Cuckoo Dove Macropygia unchall. A Field Guide to the Birds of China. Oxford: Oxford University Press. с. 133. ISBN 9780198549406.
Grewal, B.; Sen, S.; Singh, S.; Devasar, N.; Bhatia, G. (2017). A Photographic Field Guide to the Birds of India, Pakistan, Nepal, Bhutan, Sri Lanka, and Bangladesh (Paperback). Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 224. ISBN 9780691176499.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.

Посилання

Barred cuckoo dove (Audio) (Recording). Xeno canto.
Oriental Bird Images: Barred Cuckoo Dove Selected images

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Macropygia unchall.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[HBWA2017-3] Baptista, L. F.; Trail, P. W.; Horblit, H. M.; Boesman, P. (2017). Barred Cuckoo-dove (Macropygia unchall). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D. A.; de Juana, E. Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 20 вересня 2017.

[4] Stuart Baker, E. C. (1913). The Bar-tailed Cuckoo-dove. Indian pigeons and doves. London: Witherby & Co. с. 238–243.

[Brazil2009-5] Brazil, M. (2009). Pigeons and Doves III. Birds of East Asia. Eastern China, Taiwan, Korea, Japan and Eastern Russia. London: Christopher Helm. с. 248. ISBN 9780713670400.

[MacKinnon2000-6] MacKinnon, J. R.; Phillipps, K.; He, F. (2000). Barred Cuckoo Dove Macropygia unchall. A Field Guide to the Birds of China. Oxford: Oxford University Press. с. 133. ISBN 9780198549406.

[Grewal2017-7] Grewal, B.; Sen, S.; Singh, S.; Devasar, N.; Bhatia, G. (2017). A Photographic Field Guide to the Birds of India, Pakistan, Nepal, Bhutan, Sri Lanka, and Bangladesh (Paperback). Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 224. ISBN 9780691176499.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.