Довгохвоста горлиця

Опис

Довгохвості горлиці досягають довжини 27-45 см і ваги 66–285 г. Деяким видам притаманний статевий диморфізм. Довгохвості горлиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення. Пера часто мають темні края, що створює смугастий візерунок, подібний до візерунку зозулі. Крила округлі. Хвіст східчастий, середні стернові пера широкі і довгі, інші короткі. Під час пошуку їжі хвіст допомагає довгохвостим горцицям підтримувати рівновагу. Ноги незвично короткі, як на голубів.

Поширення і екологія

Довгохвості горлиці поширені від Гімалайських гір на півночі Індії і Південного Китаю через Філіппіни і Індонезію до Австралії і Вануату. Вони живляться ягодами, плодами, насінням і зерном. Зустрічаються на деревах і в чагарникових заростях, рідко спускаються на землю. Гнізда незвично великі, як на голубів. В кладці одне яйце.

Види

Виділяють п'ятнадцять видів:[5]

Також відомі два викопних види:

Етимологія

Наукова назва роду Macropygia походить від сполучення слів дав.-гр. μακρος — довгий, πυγιος — задній.[13]

Примітки
  1. W. Swainson: On the natural history and classification of birds. Cz. 2. London: John Taylor, 1837, s. 348. '
  2. B.H. Hodgson. Generic or subgeneric term Coccyzurus, remarking further on its Cuculine appearance. „The journal of the Asiatic Society of Bengal”. 12 (2), s. 237, 1843 '.
  3. B.H. Hodgson: Catalogue of Nipalese Birds, collected between 1824 and 1844. W: J.E. Gray: The zoological miscellany: to be continued occasionally. London: Published by Treuttel, Wurtz and Co., G.B. Sowerby, W. Wood, 1844, s. 85. '
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.
  6. Macropygia doreya у базі Avibase.
  7. Macropygia cinnamomea у базі Avibase.
  8. Macropygia modiglianii у базі Avibase.
  9. Macropygia timorlaoensis у базі Avibase.
  10. Macropygia macassariensis у базі Avibase.
  11. Jeremy J. Kirchman, David William Steadman: New Species of Rails (Aves: Rallidae) From an Archaeological Site on Huahine, Society Islands. In: Pacific Science. Band 60, Nr. 2, 2006, S. 281-297 (S. 281), doi:10.1353/psc.2006.0007.
  12. David W. Steadman: New species of Gallicolumba and Macropygia (Aves: Columbidae) from archeological sites in Polynesia. In: Jonathan J. Becker (Hrsg.): Papers in Avian Paleontology Honoring Pierce Brodkorb. (= Science series. Band 36.) Natural History Museum of Los Angeles County, 1992, S. 329–348.
  13. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 236. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.