Горлова Аліна Едуардівна

Горлова Аліна Едуардівна
Народилася	1992; Запоріжжя
Громадянство	Україна
Місце проживання	Київ
Діяльність	кінорежисерка і сценаристка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство	Українська кіноакадемія
Нагороди
IMDb	ID 5596313
	Висловлювання у Вікіцитатах;

Алі́на Едуа́рдівна Го́рлова (англ. Alina Gorlova; нар. 1992, Запоріжжя) — українська кінорежисерка і сценаристка, член Української кіноакадемії (2017), заслужена діячка мистецтв України (2021).[1]

Життєпис

2008—2012 — навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

2010 — пройшла Навчальний семінар з кінорежисури, роботи з актором та драматургії з Кшиштофом Зануссі.

Є режисером-постановником і режисером монтажу. Знімає документальне кіно, ігрові короткометражні фільми, соціальні і комерційні рекламні ролики, створює візуалізації для театральних постанов і арт-інсталяцій.

Фільмографія

ігрові короткометражні

2008 — «Вітер тексту»
2009 — «Простий механізм щастя»
2010 — «Обов'язки»
2011 — «Пересадка серця», екранізація однойменного оповідання Рея Бредбері
2012 — «Babushka»
2012 — «Перший крок у хмарах», кінокомпанія «Директорія-кіно»
2019 — «Солітюд» (продюсер)

документальні

2016 — «Холодний Яр. Інтро», фільм-імпресія
2017 — «Невидимий батальйон», спільно з Іриною Цілик і Світланою Ліщинською
2018 — «Явних проявів немає», повнометражний документальний фільм (саундтрек Ptakh_Jung)
2020 — «Цей дощ ніколи не скінчиться»[2][3]

Визнання

2011 — Ґран-прі Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» за найкращий студентський фільм («Пересадка серця»)
2013 — Четвертий міжнародний фестиваль авторського кіно «Кінолікбез» у Барнаулі: Срібний Жан-Люк «Сила слова» за найкращий сюжет[4]
2016 — на Одеському кінофорумі фільм «Холодний Яр. Інтро» номіновано на «Найкращий український повнометражний фільм» та «Найкращий європейський документальний фільм»
2018 — перемогла у конкурсі DOCU/Право на «Docudays UA» з фільмом «Явних проявів немає»
2018 — фільм «Явних проявів немає» відзначений журі каналу «MDR-Mitteldeutscher Rundfunk» нагородою «за видатну східноєвропейську картину» на Міжнародному кінофестивалі документального кіно «DOK Leipzig».[5]
2020 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» продюсера Максима Наконечного та режисерки Аліни Горлової переміг на фестивалі «Festival dei Popoli» у Флоренції в номінації «За найкращий повнометражний фільм» (Best Feature-length film)[6][7]
2021 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» здобув нагороду за найкращий документальний фільм Award for Cinematic Documentary на 66-му Міжнародному кінофестивалі в місті Корк (Ірландія).[8]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[ukaz-465-2021-1] Указ Президента України від 11 вересня 2021 року № 465/2021 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Український фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» переміг на італійському фестивалі

[3] Світова прем'єра документальної стрічки «Цей дощ ніколи не скінчиться»

[4] Четвертий міжнародний фестиваль авторського кіно «Кінолікбез»(рос.)

[5] Український фільм отримав нагороду кінофестивалю в Лейпцігу

[6] Українська документалка «Цей дощ ніколи не скінчиться» перемогла на фестивалі у Флоренції

[7] This Rain Will Never Stop named Best Feature at the Festival dei Popoli cineuropa.org(англ.)

[8] Стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться» отримала нагороду за найкращий документальний фільм на 66-му Міжнародному кінофестивалі в Корку (Ірландія