Грабовенський Іван

Приказ Грабовенського про переведення усіх вивісок і вказівників Дрогобицького повіту на українську мову

Народився 1875 року в селі Монастирське (тепер частина міста Косів).

Згодом переїхав до міста Долини, де його батько Адам Грабовенський займав посаду начальника суду.

Займався активною громадсько-політичною діяльністю у Долинському повіті, був членом Української національно-демократичної партії та заступником посла до парламенту.

У 1903 році з ним познайомився Степан Шухевич, який працював разом із його батьком у суді і так написав про нього у своїх спогадах :

Іван Грабовенський був дуже енергійний, рухливий, роботящий і запальний діяч. Завдяки його непосидющій вдачі, Долинський повіт і Долина стали тим, чим були, то є правдиво українською територією. Коли кацапські попи сиділи тихенько, наче миші по дірах, то було це тому, що боялися «Яся» Грабовенського. Він був неперебірливий, тож міг і вибити. Завдяки Грабовенському були в Долині читальні «Просвіти», мабуть, чи не по всіх передмістях. Навіть поляки його шанували і боялися. Щонеділі і свята пополудні товк собою по селах, наче Марко по пеклі.[1]

У грудні 1918 року призначений повітовим військовим комендант Дрогобича.[2] Взяв активну участь в утвердженні української влади та придушенні Дрогобицького соціалістичного бунту.[3]

Після зайняття Дрогобицького повіту поляками продовжив службу в УГА. Під час Чортківської офензиви призначений командиром новоствореної 17-ї бригади, яка так і не була повноцінно створена, у зв'язку з відходом армії за Збруч.

7 лютого 1920 року був тимчасово призначений командиром бригади УСС, на час нездатності виконувати обов'язки Романа Дудинського.[4]

Залишився в Радянській Україні. Працював учителем у селі Кричанівка Могилів-Подільського району Вінницької області. Заарештований 3 вересня 1937 року, а вже 15 грудня цього ж року розстріляний.[5]

• СТЕПАН ШУХЕВИЧ. Моє життя.
• Національний банк репресованих